Буркітник, -ка, м. Воркующій (эпитетъ голубя). А на зорі б усіх збудили голубки, озвавшись до самиць, буркітники раненькі.
Верхи нар. Верхомъ. Наганяє його верхи на коні пан. Климець сів верхи, пробіг скільки там.
Владикувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Владычествовать. Ворожий дух між Руссю і ляхами, лукавий дар гнилої Візантиї, владикував над ницими умами. Бо Господь наш владикує над всіма богами.
2) Архіерействовать.
В'ялий, -а, -е. Вялый, увядшій. Лежить моя женишина, як тая квітка в'яла. Викорениться, як в'яла риба.
Дба́лість, -лости, ж. Рачительность, старательность, заботливость.
Коса, -си́, ж. 1) Коса. От поберуть коси, та й пійдуть ніби-то косить. Части косы: самая полоса называется полотно́, обухъ ея — прут, носокъ — писок, часть около писку — колос, конецъ острія — жало, пятка — п'я́тка, въ которой находится пупець, входящій въ ямку косовища; пятку придерживаетъ на косовищѣ желѣзное кольцо — пе́рстінь, а сверхъ того еще желѣзная заківка и деревянный пас-клин (клинъ). 2) Коса, сплетенные волосы. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. 3) Только мн. ч. и въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ: коси. Волосы вообще. Який він чудний: борода чорна, коси русяві. Радом. 4) Луковая плетеница, вѣнокъ, въ который вплетены луковицы. 5) Селезенка. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька. 6) = косарь 2. 7) мн. = косарь 4. 8) коса богоматерина. Раст. Hypericum, numifusum. Ум. кіска, кісонька, кісочка, ко́ска, косонька. По тра копи дівочка, по чотирі кісочка. Що суботи ізмивала і в кісоньку заплітала. Ув. косище. В тих багатих панків такі здоровецькі косища, неначе в кожної куделя на голові.
Маґлівни́ця, -ці, ж. = маґельни́ця. Шмате перуть... висушивши навивають на тачівку — валок, і тачають маґлівницею, у якої є плече, зуби і фіст.
Оводень, -дня, м. = овід.
Побовтати, -таю, -єш, гл. Взболтать. Побовтала глечики з молоком.
Складач, -ча, м.
1) Складывающій что либо.
2) Наборщикъ.
3) Широкій обручъ, въ которомъ бочаръ сбираетъ первоначально клепки посуды.
