Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рахуба

Рахуба, -би, ж. 1) Счетъ, отчеть, разсчетъ. Як ударив в губу, то й розбив всю рахубу. Ном. № 5813. Скільки всіх зорь, цьому ще ніхто рахуби не склав. Ком. І. 49. Рахуби не дам. а) не могу счесть, б) ничего не могу подѣлать. Ном. № 6666. 2) Разсчетъ, соображеніе. Не прийдеться рахуба до чуба. Ном. 3) Возня, хлопоты. Буде ще з ним рахуба. Оце рахуба!
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 7.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РАХУБА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РАХУБА"
Вільга, -ги, ж. 1) Мокрота, влага. 2) пт. иволга. Ум. вільженька.
За́крутка, -ки, ж. 1) = завертка 1. Маркев. 93. 2) Завертка, закрутка для запиранія воротъ. Шух. І. 87. Cм. завертка 2. 3) Часть ручной мельницы. Cм. млин ручни́й. Шух. І. 104. 4) Колокъ у скрипки для натягиванія струнъ. Вх. Лем. 415.
Злобитель, -ля, м. Недоброжелатель. Злобителів старшина пооддавав у москалі, та тепер що зна, те й робе. Канев. у. Є такі злобителі, що його підпалюють. Міусск. окр.
Парубок, -бка, м. 1) Парень, молодой человѣкъ. КС. 1887. VIII. 767. Уже вони не діти, а вже стали парубок і дівчина гарненькі — великі вже поросли. Рудч. Ск. І. 118. 2) Холостой человѣкъ. Я думала, що він удівець та сам собі живе, а він ще й досі парубок. 3) Работникъ наемный. Мо, каже, останешся в мене за парубка? Чуб. ІІ. 7. Ум. парубонько, парубо́чок. Чуб. V. 10.
Подіркуватий, -а, -е. Ноздреватый, скважистый, пористый. Конст. у.
Премудрий, -а, -е. 1) Премудрый. І премудрих немудрі одурять. Шевч. 213. 2) Очень искусный. Бери мене, дядьку, премудрую швачку. Н. п.
Пшенишниця, -ці, ж. Пшеничная солома. Н. Вол. у. Сим. 153.
Розлючений, -а, -е. Разсвирѣпѣвшій. Навіженная розлючена темнота покинула душити Магомета. К. МХ. 20.
Тусок, -ску, м. = туска. Шух. І. 44.
Щепочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ щепа. 2) Въ причитаніи надъ умершей дочерью употреблено какъ ласкательное для дочери слово: Моя донечко, моя й правдочко! Моя донечко, моя й вишенько, моя щепочко, моя й родиночко, моя й дитиночко! Мил. 217.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РАХУБА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.