Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рахуба

Рахуба, -би, ж. 1) Счетъ, отчеть, разсчетъ. Як ударив в губу, то й розбив всю рахубу. Ном. № 5813. Скільки всіх зорь, цьому ще ніхто рахуби не склав. Ком. І. 49. Рахуби не дам. а) не могу счесть, б) ничего не могу подѣлать. Ном. № 6666. 2) Разсчетъ, соображеніе. Не прийдеться рахуба до чуба. Ном. 3) Возня, хлопоты. Буде ще з ним рахуба. Оце рахуба!
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 7.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РАХУБА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РАХУБА"
Здереві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Превратиться въ дерево, одеревянѣть. Відро скаменіло мармором біленьким, дівча здеревіло явром зелененьким. Рудан. І. 34.
Литви́н, -на, м. 1) Литовець. 2) Бѣлоруссъ. Ум. литвинок. Г. Барв. 329.
Назуби́ти, -ся. Cм. назублювати, -ся.
Накритни́й, -а́, -е́ Крытый, покрытый. Накритні крамниці. Полт. г. Слов. Д. Эварн.
Оксамитний, -а, -е. Бархатный. ЗОЮР. І. 78. В червоних штанях оксамитних. Шевч.
Перепитати Cм. перепитувати.
Повдягати, -га́ю, -єш, гл. 1) Одѣть (многихъ). Піп повдягав їх та й повів додому. Драг. 255. 2) Надѣть на себя (во множествѣ).
Позакликати, -ка́ю, -єш, гл. Зазвать; позвать (многихъ).
Росколочувати, -чую, -єш, сов. в. росколоти́ти, -чу, -тиш, гл. Разбалтывать, разболтать, взболтать (жидкость). І вскочив голий п. у росколочену сажу. Грин. II. 161. Росколотили сметану.
Сум'яття, -тя, с. Суматоха. Левч. 64.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РАХУБА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.