Держа́к, -ка́, м. 1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, видъ и пр. Подай держак од лопати свата привітати. 2) Нижняя часть кужівника. Ум. Держачо́к. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть.
Загоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. загорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Загорать, загорѣть (отъ солнца). На те мені мати платок дала, щоб не загоряла. Закривай личко од сонечка, чорні брови од полом'ячка, щоб твій видок не загорів, чорних брівок не посмалив.
Клубук, -ка, м. Круглый, куполообразный навѣсъ надъ гончарной печью.
Лазовий, -а́, -е́ лазове́ сіно. Сѣно снятое съ лазу, лѣсной поляны.
Перепродуха, -хи, ж. = перекупка.
Тічити, -чу, -чиш, гл. Быть въ періодѣ случки. Корова тічить.
Унука, -ки, ж. Внучка. Сядь собі у запічку, колиши унуку. Ум. унучка, унученька, унучечка.
Урозсип нар. Вразсыпную. Од його всі врозсип, як голуби од шуліка.
Усок, -ска, м. Ум. отъ ус.
Чужосторонець, -нця, м. Чужестранець. Ви, бояре чужосторонці.
