Вербиченька, вербичка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Кралька, -ки, ж. Раст. Златоцвѣтъ, Chrysanthemum leucanthemum.
Моторува́ти, -ру́ю, -єш, гл. = моторити. Покійний наш батько по всяк час моторував собі. Сказано — моторяча людина була.
Нале́жатися, -жуся, -жишся, гл. 1) Належаться. Уже ти в садочку та й належався. 2) = належати 2 — 4. се мені́ нале́житься. Это мнѣ принадлежите, это мнѣ слѣдуетъ.
Понаховувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и наховати, но во множествѣ. Під однією діжкою два куски сала знайшла, під другою — пшона вузлик, — мабуть невісточка понаховувала, щоб до матері однести.
Потьопати, -паю, -єш, гл. Пойти, шлепая по грязи.
Сподобляти, -ля́ю, -єш, сов. в. сподобити, -блю, -биш, гл. Украшать, украсить. Робітна молода била, ручників наробила, боярів сподобила. Голота, надѣвъ богатую татарскую одежду, говоритъ: Ой поле Килиїмське! бодай же ти літо й зіму зеленіло, як ти мене при нещасливій годині сподобило.
Чіпко нар. = чепко.
Чорт, -та, м. 1) Чортъ. Бога хвали, чорта не гніви. чорт-ма, чорт-мало, чорт-матиме. Нѣтъ, не было, не будетъ. Їв би паляниці, та зубів чорт ма. Ой тим же я не прийшов, що чорт-мало підошов. Коли без перестанку гулятиме, то й сорочки чорт-матиме. чорт зна хто, що, де, куди, як.... Чортъ знаетъ кто, неизвѣстно кто, что, гдѣ, куда, какъ. чорт зна що, хто — также: дрянь, гадость, плохой человѣкъ, предметъ. чорт зна як — также: плохо, скверно. Чорт зна що в лаптях, та й то москаль. Чорт зна що, не Брути! Чорт зна що плутає. Як чор-зна що, — не чепать, щоб і посудини не запаскудить. Робиш ти, працюєш, та на чорт зна кого. Жили, жили, та чор-зна де й ділися. Заїць тоді ж забіг чор-зна куди. Чорт його зна, як і вчитись. Чорт батька знає, як співають! Въ томъ же значеніи: чорт-віть що! до чо́рта. Много, масса. Чимало таки козаків і панів до чорта. 2) Родъ игры. Ум. чортик, чорто́к. Ув. чортисько, чортище. Чортяка.
Шти род. пад. отъ честь. Не зна ні шти, ні пори.
