Виряжатися, -жаюся, -єшся, сов. в. вирядитися, -жуся, -дишся, гл. Отправляться, отправиться, снаряжаться, снарядиться. Мисливі люди (так) примовляють, виряжаючись до поля.
Ґилькоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. О гусяхъ: кричать. Ґилькотять гуси.
Дим, -му, м. Дымъ. Стид не бим, очей не виїсть. Хто вітру служить, тому димом платять. Намітка як дим тоненька. По за лугами дими стовпами. Ой то не дими, то з коней пара. Ди́мом пішло́ , — взяло́ся. Сгорѣло. Взялись димом гостроверхі шляхецькі будинки, виглядають із за печищ білії хатинки. Ум. Димо́к, димо́чок. Вітер повіває, димок пошибає, а між тим димочком ластівка літає.
Допа́сти Ii Cм. допадати.
Доруба́ти, -ся. Cм. дорубувати, -ся.
Злука, -ки, ж. Соединеніе.
Мурівчик, -ка, м. = муляр 1.
Неуцтво, -ва, с. Невѣжество.
Нехрещений, -а, -е. Некрещенный. Мене мати породила, нехрещену положила.
Сей, ся и сяя, се и сеє, мѣст.
1) Этотъ, эта, это. Прости, Боже, сей раз. Сеї ласки я і в жида достану. Се ж наша батьківщина. За сеє ж дівку чорнобриву, товстеньку, гарну, уродливу тобі я далебі що дам. Чом се хата не метена? То се така твоя добрість? сеє не теє. Се да то. Сидимо у її рідні: тепер вони сеє не теє.... балакали, а далі.... се б то. То есть. А його жінка, се б то Олена, що була хорунжівна. коли се. Какъ вдругъ, какъ вотъ. Їдуть собі, коли се — мишаче військо.
