Блуд, -ду, м. 1) Блужданіе. блудом ходити. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. у блуд піти. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. 2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Блуд мі сі вчепив. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? 3) Родъ дѣтской игры. 4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає.
Веретенечко, -ка, с. Ум. отъ веретено.
Дото́впитися Cм. дотовплюватися.
Зніжувати, -жую, -єш, сов. в. зніжити, -жу, -жиш, гл. Изнѣживать, изнѣжить. Десь мабуть за пана думала мати тебе оддати, що так зніжила.
Їз, їзу, м. Запруда рѣчки для ловли рыбы. Cм. яз. Ум. їзок.
Самоходник, -ка, м. Въ сказкѣ эпитетъ сказочнаго быстроногаго бычка.
Смальцований, -а, -е. Насаленный.
Тревний, -а́, -е́ Сытный.
Тяж, -жу, м.
1) = ужва 2.
2) у тяжі́, у тяжу бути, ходити. Быть беременной. Я в тяжу. Вона тепер у тяжі, а спорожниться, то буде робити. Зайти в тяж. Забеременѣть.
Цареня, -няти, с. Дитя царя. Де царь подівав царенята.
