Зази́рити, -рю, -риш, гл. Увидѣть, завидѣть. Все наше, що кругом зазирить око. І знов далі пійшов, поки свого рідного краю зазирне.
Затюѣкати, -каю, -єш, гл. 1) Закричать: тю! 2) Запугать крикомъ на кого.
Зі́мний, -а, -е. , зімній, -я, -є. 1) Зимній. Зімне сонце, як мачушине серце. 2) Холодный. Козак зімної води просить. Парубоцькая краса, як зімняя роса. Бо зімна роса, як дівчина боса. Ум. зімненький, зімне́(і)се(і)нький. Росла я при криниці, при зімненької водиці.
Посмутніти, -ні́ю, -єш, гл. Опечалиться.
Привитниця, -ці, ж. Родъ растенія.
Рогозовий, -а, -е. Сдѣланный изъ рогози. На козаку бідному нетязі три сиромязі, опанчина рогозовая, поясина хмельовая. Дума.
Роззяпина, -ни, ж. = роззявина.
Сильно нар.
1) = сильне. Той чоловік був силно багатий.
2) Насильно. Не сильно — вільно.
Смиряти, -ряю, -єш, сов. в. смири́ти, -рю́, -риш, гл. Смирять, смирить, укрощать, укротить. І поглядом смири людську гординю.
Чабаниха, -хи, ж. Жена чабана.
