Бунчати, -чу, -чиш, гл. = брунчати.
Верещака, -ки, м. Крикунъ, пискунъ.
Замо́щувати, -щую, -єш, сов. в. замости́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Замащивать, замостить, закладывать, заложить. Треба позламувать дубців з усякого дерева та й замостить, тоді вже ніщо не розірве греблі. 2) Покрывать, покрыть. Хмарами пів неба замостило.
Лі́карка, -ки, ж. Лѣкарка. Не я лікарка, сам Господь лікар. Ум. лікаронька, лікарочка.
Наги́й, -а́, -е́ Нагой, голый. Аби душа сита та тіло не наю.
Погорілище, -ща, с. Пожарище, пепелище.
Понамощувати, -щую, -єш, гл. То-же, что и намостити, но во множествѣ.
Рудий, -а, -е. Рыжій. Ой ти рудий та поганий, поганого роду. Рудий, як собака. Голий, як руда миш. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. Руда глина. Ум. руденький, руде́сенький.
Уриватися II, -ваюся, -єшся, сов. в. уритися, уриюся, -єшся, гл. Зарываться, зарыться. Кабан каже: я побіжу в болото та в мул уриюсь. У Кулиша о потупленныхъ, смотрящихъ въ землю, глазахъ. Не дивились на божий світ від сліз : в чорну землю врились.
Шитво, -ва, с. Шитье. Коли у кравця, чи у швачки за шитвом нитка в'ється, то той, чиє шитво, того року ше не вмре. Як глянула, — впустила і шитво з рук. Примоститься Любка з шитвом до вікна. Вона на шитві сидить одно.
