Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гадючник

Гадючник, -ка, м. 1) Змѣиное гнѣздо. Екатеринослав. 2) Раст. = воронець, Spiraea Filipendula L. ЗЮЗО. І. 137. 3) Низенькая землянка. Херс. Викопав якийсь гадючник у землі. Левиц. Пов. 343.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 264.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАДЮЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАДЮЧНИК"
Варгатий и варґатий, -а, -е. Губастый. Желех.
Гнійник, -ка, м. Навозный жукъ. Вх. Зн. 11.
Грімотня́, -ні́, ж. Грохоть. Левч. 29.
Гуся-на́! меж. = І. Гусь. Вх. Уг. 250.
Зятько, -ка, м. ласк. отъ зять. Укрийсь, зятьку, укрійсь та на негоді не мочись. Грин. III. 498.
Назнача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. назначи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Отмѣчать, отмѣтить, намѣчать, намѣтить; обозначать, обозначить. Шух. І. 182. Піймуть поля, скільки їм назначиш. К. Псал. 236. Бог назначив, то й здохла ялівка. Камен. у.
Оповість, -сти, ж. Увѣдомленіе, извѣщеніе. Жадної оповісти нема. Черн. у.
Пиндження, -ня, с. Спесивость, чванство, важничанье. К. Дз. 226.
Подаремне, подаремно, нар. Напрасно, даромъ. Рк. Левиц.
Прислухатися, -ха́юся, -єшся, сов. в. прислухатися, -хаюся, -єшся, гл. Прислушиваться, прислушаться. А к славі не прислухаюсь, то й гадки не маю. Мет. 87. Вони будуть прислухаться — з ким буду стояти. Чуб. V. 262.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГАДЮЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.