Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гадинник

Гадинник, -ка, м. Раст. a) Alchemilla vulgaris. Вх. Пч. II. 29. б) Verbascum thapsus. Лв. 102.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 263.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАДИННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАДИННИК"
Бланений, -а, -е. Опушенный барашкомъ. На нему сардак чорний бланений. Федьк.
Валивочко, -ка, с. раст. Trollius europaeus. Вх. Пч. II. 36.
Дві́йник 1, -ка, м. У сусальщиковъ и золотильщиковъ по дереву: листки позолоченнаго серебра.
Довали́ти, -ся. Cм. Дова́лювати, -ся.
Догребти́, -ся. Cм. Догрібати, -ся.
Кульбавочка, -ки, ж. Раст. Hieracium alpinum. Лв. 99.
Нагорі́ти Cм. нагоряти.
Няв! меж. Мяу! А котичок няв-няв-няв! Рудч. Ск. І. 51.
Парахвіянин, -на, м. Прихожанинъ. Дяк собі читає, а парахвіяне, як звичайно, тим часом куняють. Кв.
Сварити, -рю́, -риш, гл. 1) Бранить, грозить. Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. Чуб. V. 36. Не свари на мене. Грин. III. 324. 2) Ссорить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГАДИННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.