Галівник, -ка, м.
1) Канатъ, которымъ тянуть паромъ.
2) Работникъ, тянущій судно, бурлакъ. Cм. галювати 1.
Дзвонарі́вна, -ни, ж. Дочь звонаря.
За́рубка, -ки, ж. Зарубка, насѣчка. , стр. 300, № 348. Ум. за́рубочка.
Зів'я́нути и зів'яти, -в'яну, -неш, гл. Завянуть, увянуть. Лежить моя мила, як рибонька зів'яла.
Класичний, -а, -е. Классическій. Згадав класичні Афини й пишні береги Мореї.
Лемі́шечка, -ки, ж. Ум. отъ лемішка.
Надісла́ти Cм. надсилати.
Промовний, -а́, -е́ Краснорѣчивый.
Розшелестітися, -щуся, -стишся, гл. Приняться шелестѣть.
Шубовтнутися, -нуся, -нешся, гл. = шубовснути. Позабірала я відра швиденько, витягла води, а одно шубовтьнулось у колодязь.
