Виколювати, -люю, -єш, сов. в. виколоти, -лю, -леш, гл. 1) Выкалывать, выколоть. Темно, хоч око виколи. 2) Колоть, переколоть всѣхъ. Коли б свині роги, то б цілий світ виколола.
Витоптати, -пчу, -чеш, гл.
1) Вытоптать. Витоптала орда кіньми маленькії діти.
2) Истоптать (обувь).
Зворуши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) зворухнути. Хотіли удвох скотить на віз того кабана, — та й не зворушать з місця. 2) — зе́млю. Поднять, вспахать. Зворуши землю уміючи та посій доладу. 3) Всколебать, всколыхнуть. Як махнемо хусткою..., то ми зворушили на тому місці воздух. 4) — люди́ну, се́рце. Встревожить, взволновать, растрогать. Одного прегарного літнього дня громаду села Кукуріківщини зворушив випадок надзвичайний. Як вона зворушила моє серце! Як давно не зазнавав я почування такого високого.
Корова, -ви, ж. Корова. Піди до льоху, до корови, пт швидче, хаме!.. Вийшло сім корів. Ум. корівка, корівонька, корівочка. Корівонька, рику-рику!
Косорий, -а, -е. . косо́ра вівця́ Овца съ рогами, похожими на косы.
Понавчати, -ча́ю, -єш, гл. Научить (многихъ или многому). Він і сам читати вміє і дітей усіх понавчав.
Порозборонювати, -нюю, -єш, гл. Развести многихъ дерущихся.
Пособниця, -ці, ж. Помощница.
Скриня, -ні, ж. 1) Сундукъ. Добра господиня, коли повна скриня. 2) Въ мельницѣ: ящикъ, въ который падаетъ мука. 3) Въ водяной мельницѣ: шлюзъ, пространство, заполненное водой передъ заставкою. Ум. скринька, скринечка.
Сліза, -зи, ж. = сльоза. По тобі, милий, гарячая покотилась сліза. слізки пустити. Заплакать Слізки пустила із очей. Ум. слі́зка, слі́зонька.
