Дові́льний, -а, -е. 1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. 2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. 3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. 4) Произвольный.
Картопляк, -ка, м. Мѣра картофеля, равна 4 четверикамъ.
На́волок, -ку, м. Жнивье, по которому посѣянъ подъ борону хлѣбъ (безъ вспашки). На наволоку бува часом хліб кращий, як на ораному. Cм. наволоком.
Повибурковувати, -вую, -єш, гл. Вымостить (во множествѣ). Повибурковувано каменем вулиці.
Приближність, -ности, ж. Разстояніе.
Прочіл, -чола, прочо́лок, -лка, м.
1) Передняя часть (хаты).
2) Вершина горы.
Стук! I меж. Стукъ. Стук-стук в віконце.
Туйкати, -каю, -єш, гл. Кричать туй-туй, науськивать.
Хохля, -лі, ж. Жердь, съ привязаннымъ къ ней канатомъ невода, пропуская которую отъ проруби къ проруби подо льдомъ, тянуть неводъ.
Шатонька, -ки, ж. Ум. отъ шата.