Вихитувати, -тую, -єш, сов. в. вихитати, -таю, -єш, гл. 1) Расшатывать, разшатать, разшатавъ повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала. 2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують.
Гавра, -ри, ж. Берлога.
Дупча́стий, -а, -е. = дуплинастий. Стояв дуб дупчастий.
Знахарювати, -рюю, -єш, гл. Заниматься знахарствомъ. Що не тілько та пан Сава церков та руйнує, із бісами став за право й дуже знахарює. А його жінка ще к тому й знахарювала, та таки так, що декому і помагала.
Канарейко, -ка, м. Самецъ-канарейка. Як задумав горобейко женитися та й узяв дружка канарейка. Ум. канаре́єчок. Мій таточку, мій канареєчку.
Кроватонька, -ки и кро́ваточка, -ки, ж. Ум. отъ кровать.
Підспівач, -ча, м. 1) Подпѣвающій. Плохой поэтъ, подражатель.
Поприробляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и приробити, но во множествѣ.
Скиргикати, -чу, -чеш, гл. Плохо пѣть. Хлопці, дівки.... скиргичуть колядки.
Ченець, -нця, м. = чернець. Роспроклятий ченець, що видумав чіпець.
