Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

можновладець

Можновла́дець, -дця, м. Вельможа. Своє давняшнє руське княже право оддав король неситим можновладцям. К. Бай. 73.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 439.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОЖНОВЛАДЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОЖНОВЛАДЕЦЬ"
Головище, -ща, с. ув. отъ голова. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482.
Капосник, -ка, м. Пакостникъ.
Лахманка, -ки, ж. Отрепье, лоскутъ. Вх. Зн. 31.
Лихва́рка, -ки, ж. Ростовщица.
Магистра́тський, -а, -е. Относящійся къ магистрату. Осіли на рангових, або на магистратських та на чернечих грунтах. К. ЧР. 198. Мовник магистратський. К. ЦН. 249.
Мо́рхнути, -ну, -неш, гл. Покрываться морщинами (о плодахъ)
Пополовіти, -вію, -єш, гл. Пожелтѣть. А маруна посходила та пополовіла. Гол. І. 290.
Саклак, -ку, м. Раст. Evonimus europaeus L. ЗЮЗО. І. 123.
Устонька, -ньок, усточка(ки), -чок, с. мн. Ум. отъ уста.
Хистити, -щу, -стиш, гл. Защищать, прикрывать, припрятывать. Новомоск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МОЖНОВЛАДЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.