Гончарі́вна, -ни, ж. Дочь горшечника.
Ди́вий, -а, -е. Дикій. Ніби дивиї звіра зубами скреготали.
Загамува́тися, -му́юся, -єшся, гл. Успокоиться, утихнуть; удержаться. Не руш її (дитини), — тільки що загамувалась.
Знадтом нар. Слишкомъ. Узяв п'ятнадцять кіп знадтом з десятини.
Мости́тися, мощуся, -стишся, гл. 1) Моститься, умащиваться, усаживаться, примащиваться, прилаживаться. Моститься, як то їй сісти. Все моститься, щоб поживиться. Панувати мостяться над нами. 2) Вить гнѣзда. Горобці мостяться під стріхою, а ворони на дереві.
Одівець, -вця́, м. Одѣвающій. Подай, Петрику, гребінець! — Я тобі, Марушко, не одівець, що подам тобі гребінець.
Понаселяти, -ля́ю, -єш, гл. Населить (во множествѣ). Города, села понаселяли.
Постановляти, -ля́ю, -єш, сов. в. постановити, -влю́, -виш, гл.
1) Ставить, поставить. Постановив їх (воли) серед двора до ясел. Пушку сироту упереду постановляв. І рідня, і діти єсть у його, а нікому хрест постановити. Постановили салдата на кватирю.
2) Истрачивать, истратить. Що придбали ми, — усе за тебе постановили.
3) Постановлять, постановить, сдѣлать постановленіе. Постановила я собі покинути удову бабусю. Старий пацюк кричить, закон постановить.
4) Людьми постановити. Сдѣлать человѣкомъ. Час тебе оженити, людьми постановити.
Сміхота, -ти, ж. = сміховина?
Хабоття, -тя, с. Хламъ, лохмотья. Усе викрадено з скрині, усе забрато, осталась сама негодня: то дране, то погане, — саме хабоття.
