Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мовитися

Мо́витися, -ться, гл. безл. Говориться. Не так швидко робиться, як мовиться. Ном. № 5603. Мова мовиться. Идетъ разговоръ, говорится. Батько промовив ті слова так спокійно, неначе мова мовилась про когось иншого, а не про його. Левиц. Пов. 114. Мова не мовиться. Разговоръ не клеится. Сумно стало, мова не мовилась. МВ. ІІ. 184.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 437.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОВИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОВИТИСЯ"
Безпам'Яття, -тя, с. Безпамятство, забывчивость. На його, як коли, безпам'яття находить. Черниг.
Глотно нар. = глітно. Так глотно, що й стати нігде. Ольгоп. у.
Ззі́сти, ззім, ззіси́, гл. Съѣсть. Адам ззів кисличку, а у нас оскома на зубах. Ном. № 125.
Крагулець, -льця, м. 1) Ястребъ, Nisus communis. Вх. Уг. 324. 2) Родъ звонка или бубенчика на шеѣ овцы или козы. Вх. Уг. 247.
Намурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Настроить (о камен, постройкахъ).
Позамочувати, -чую, -єш, гл. Замочить (во множествѣ).
Розливання, -ня, с. Разливаніе, разлитіе.
Роспитувати, -тую, -єш, сов. в. роспита́ти, -та́ю, -єш, гл. Разспрашивать, разспросить. В крамарочки роспитує: скажи мені правдоньку, якого ти родоньку. Чуб. V. 911. Хочу її за рученьку взяти, усю правду в неї роспитати. Чуб. V. 135.
Стопцьований, -а, -е. Истоптанный.
Тусати, -са́ю, -єш, гл. Бить, колотить. Костурами взяли його так пестувати, без милости його тусати та гонити. Шейк.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МОВИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.