Белькотіти, -чу, -чеш, гл. = белькотати. Засідатель обмахується та белькотить.
Бурхайло, -ла, м. Порывистый вѣтеръ, штормъ.
Вишенька, -ки, ж. Ум. отъ вишня.
Ворішина, -ни, ж. 1) Раст. Geranium sanguineum. 2) = Орішина.
Зажива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зажи́ти, -живу́, -ве́ш, гл. 1) Употреблять, употребить, вкушать, вкусить. Будуть до тебе козаки заїзджати, будуть у тебе хліба-соли заживати. Я горілки не заживаю. Зажиймо табаки. Гей, гості, що єсть — заживайте. 2) Испытывать, испытать. Жила в батька не рік, не два, — не зажила добра. роско́ші зажи́ти. Пожить въ роскоши, богатствѣ. Гей, хто хоче роскоші зажити, — гей, нехай іде до двора служити. 3) Пріобрѣтать, пріобрѣсти; зарабатывать заработать въ наймѣ. Мізерний був, хтілось то копійки зажити. Скільки це вже я в вас грошей зажила? сла́ви зажи́ти. Пріобрѣсти извѣстность, славу. Ой не знав козак, да не знав Супрун, да як слави зажити: ой зібрав військо славне запорожське та й пішов орду бити. Зажили вона собі ще того щасливого часу слави доброї панночки. 4) — вік. Жить, пожить на счетъ чужого вѣка. Ти чужий вік заживаєш.
Нешлюбний, -а, -е. Внѣбрачный (о ребенкѣ), невѣнчанный (о супругѣ).
Опасти Cм. опадати.
Прягти, -жу, -жеш, гл.
1) Жарить; топить (молоко). Прягли сало. Вщипне тіста, та на сковороду ув олію, аж шкварчить! та зараз і пряжеть. Стала на сковороді прягти молоко.
2) Разглядывать, присматриваться. Неначе б то прийшла до їх масла купувати, а тут на дівку пряжу.
3) Запрягать. Пряжіт коні воронії, везіт мамку в єї краї.
Розговорки, -рок, ж. мн. Разговоры.
Сутихти, -хну, -неш, гл. = стихти. Як трохи су тихне, то й засну.