Домі́вка, -ки, ж. 1) Домъ — не въ смыслѣ зданія, а въ смыслѣ вообще жилья. Бідна вдова, старая жона у своїй домівці з діточками маленькими гомоніла. Чуже дитя клене-проклинає... за хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє. 2) Мѣсто жительства. Де твоя домівка? — У Красному. Наступив 1650 рік; посунули пани з Польщі до домівок, почали свої добра осягати, почали людей на роботу кликати. Ум. домі́вонька, домі́вочка.
Заглузува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Начать насмѣхаться.
Коптити, -пчу, -тиш, гл. Копить деньги, скряжничая. Гроші все збіра, коптить.
Оглабля, -ля, с. и оглаблі, мн. = оголони.
Поводарь, -ря́, м. Вожакъ; проводникъ. Він змалечку за поводаря в старців був.
Потаска, -ки, ж. У горшечниковъ: деревянная, рѣдко желѣзная кочерга въ видѣ буквы Т для перегребанія въ горнѣ во время обжиганія.
Проща, -щі, ж.
1) Прощеніе, отпущеніе грѣховъ. За бідного прощу будеш мати.
2) Богомолье. На прощу ходили, у Києві були, каже. Їхали з усею сем'єю на прощу до якого манастиря да молились Богу.
Типтися, -пчуся, -чешся, гл. Трястись на телѣгѣ. Доведеться типтися до Володарки або й далі.
Хавдій, -дія, м. Обжора.
Хухрити, -рю, -риш, гл. = лузати. Хухрити насіння.
