Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

міттю

Мі́ттюнар. = миттю.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 434.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІТТЮ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІТТЮ"
Бринчок, -чка, м. Звонокъ, бубенчикъ. Вх. Уг. 228.
Відхибнути, -ну, -неш, гл. Отклониться. Ном. ІІІ.
Заточи́ти, -ся. Cм. заточувати, -ся.
Купалий, -а, -е. Красивый? На нашеї на вулиці все купалиї молодці. Ой нема, нема найкупавшого над Івана над нашого, бо його дівка скупавіла, дівка Храсина полюбила. Чуб. III. 201.
Подуванити, -ню, -ниш, гл. Подѣлить. Між собою подуванили.
Пришлість, -лости, ж. Будущее, будущность. МВ. ІІІ. 126.
Розлучення, розлучі́ння, -ня, с. Отдѣленіе своего скота изъ общаго стада осенью, послѣ окончанія пастьбы на полонинах. Шух. І. 218, 213. Полонинка веселая лиш, до розлученя, а як пішла худібонька, она засмучена. Шух. І. 204.
Стравня, -ні, ж. Пропитаніе, кормъ. Радом.
Хряпотіти, -чу, -тиш, гл. Дребезжать. Хряпотить горщик, бо розбитий. Черк. у.
Чимерка, -ки, ж. = чемерка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МІТТЮ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.