Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

міттю

Мі́ттюнар. = миттю.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 434.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІТТЮ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІТТЮ"
Бирів, -рова, м. Сельскій староста, сельскій судья. Угор. От бирова утікайте. Гол. ІІІ. 237.
Вір'я, -р'я, с. 1) соб. Жерди. 2) Изгородь изъ жердей. Рк. Левиц.
Гре́че нар. = Ґрече. Маркев. 104.
Забари́ти, -ся. Cм. забаряти, -ся.
Заставни́й, -а́, -е́ Положенный, отданный подъ залогъ, заложенный, закладной.
Лимпа́ч, -чу, м. Земляной кирпичъ, битый кирпичъ изъ глины съ мякиной. Херс.
Параван, -ну, м. Ширмы.  
Покумитися, -млюся, -мишся, гл. = покуматися.
Пошанівка, -ки, ж. Хорошее обращеніе, бережность. Як він буде довго носити свиту, коли у нього одежі ніякої пошанівки нема: чи сльота, чи шо, все в новій шарґає. Брацл. у.
Тіснісінько нар. Совсѣмъ тѣсно. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МІТТЮ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.