Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

міткий

Мітки́й, -а́, -е́ Замѣтный, примѣтный.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 433.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІТКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІТКИЙ"
Бирувати, -ру́ю, -єш, гл. Мочь, быть въ силѣ. Угор.
Відкудовчити, -чу, -чиш, гл. Поколотить. Опісля насилу люде виволокли з кімнати, так він його відкудовчив.
Вонечник, -ка, м. Раст. Salvia glutinosa. Лв. 101.
Граби́тель, -ля, м. 1) Грабитель. Бо неправедним достатком хвалиться грабитель. К. Псал. 20. 2) Сборщикъ податей. Борз. у.
Завда́ти Cм. завдавати.
За́плід, -лоду, м. 1) Оплодотвореніе. 2) Расплодъ. Купила курочку на заплід.
Ло́венький, -а, -е., Ум. отъ ловкий.
М'яки́на и мняки́на, -ни, ж. Мякина. Сим. 226. Скале зуби, як собака на м'якині. Звенигор. у. Ум. м'яки́нка и иняки́нка. І се слово не м'якинка. Ном. № 13040.
Недвига, -ги, об. Неподвижное существо. (Имя сказочной собаки. Рудч. Ск. І. 120).
Рабівницький, -а, -е. Грабительскій.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МІТКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.