Заголубі́ти, -бі́ю, -єш, гл. Сдѣлаться, стать голубымъ. Зажовтіє, заголубіє і зачервоніє квітами.
Заку́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялось хати, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. бода́й тобі закури́лось. Бранное пожеланіе пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». 2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий. 3) Закапчиваться, закоптиться, потемнѣть отъ дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до Бога дим дойшов. 4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Гогорится также и о снѣгѣ. От схопилась хуртовина, закурилася долина. 5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.
Критичний, -а, -е. Критическій.
Пороззявляти, -ляємо, -єте, гл. Разинуть (о многихъ). Пороззявляли роти та й дивлються.
Роспуківка, -ки, ж. Распустившійся цвѣтокъ. Роспуковка, перва квітка.
Слутий, слутавий, -а, -е. 1) Увѣчный, частью разслабленный, отчасти параличный.
2) Дураковатый.
Узварь, -рю, м. Родъ компота изъ сушеныхъ фруктовъ и ягодъ. Ум. узварець.
Флюта, -ти, ж. Мокрый снѣгъ.
Чапко нар. 1) Усердно. 2) Скоро, поспѣшно. Кладе чапко гроші в кисетину. Ум. чапке́нько. Побіжу лиш, чапкенько попереду.
Чорнозілля, -ля, с. Родъ растенія.
