Артисти́чний, -а, -е. Артистическій, художественный. Як її (Книгу Іова) написано, не була вона книгою канонишньою, та й навпослі довго вважали її, здається, за твір артистишний і мирський.
Буріти, -рі́ю, -єш, гл. Становиться бурымъ, бурѣть. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє. Погляну я у віконце, калина буріє.
Вабило, -ла, с. = ваба 1.
Вера нар. Навѣрное. Еще хоць бись пила фіялковий корень, вера уж не будеш нашим дівкам ровень. Хоць би ти обшила хижечку докола, вера ти не найдеш ньонечка сокола.
Вицілувати, -лую, -єш, гл. Расцѣловать. Він руки й ноги їй вицілує. Вицілувала б його всюди.
Зво́дити, -джу, -диш, сов. в. зве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Сводить, свести. Зводь помалу дитину з рундука. З поклоном низесеньким панну з коня зводить. Катерина з болящої і очей не зводить. — з ро́зуму, з ума́. Сводить съ ума. Чоловік не дасться, — лише раз з розуму звести. Дайся мені, дівча, на підмову, — виведу тя з гаю на дорогу. — Жебим мала день і ніч блудити, то ся не дам з розуму зводити. Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. Аж він мене молодую із умочка зводить. — з сві́ту. Погубить. Поки будуть у його оці хорти, поти Івана ми не зведемо з світу. — з хазя́йства. Сдѣлать бѣднымъ, разстроить чье-либо хозяйство. Дивиться баба збоку, як дідові щастить, та аж розривається з досади. Стала думати, як би звести його з хазяйства. «Видушу йому курей!» 2) Взводить, взвести. Звів його на високу гору. 3) Поднимать, поднять. До вас не встане, голови не зведе. Не посмів і очей звести на Зіньку. Без трепету зведеш на його очі. Як шабелькою звів, — Львів ся поклонив. Звів корогву. Лисий віл усіх людей звів. 4) Сводить, свести вмѣстѣ, соединить. Дякую тобі, що звів мене з Марком. А зведи їх очі на очі. Слава ж тобі Шафарику во віки і віки, що звів єси в одно море слав'янськіг ріки. зве́сти бро́ви. Нахмуриться. 5) Обманывать, обмануть, обольщать, обольстить, искушать, искусить. Та вже третій вечір, як дівчина зводить, казала: вийду, а тепер не виходить. Чорт не спить, але людей зводить. Так ви мене звели в моїй надії. звести дівку. Обольстить и бросить дѣвушку. 6) Портить, испортить. Бо треба дать у полі раду, щоб діла не звести. звести ві нащо. Погубить. Чи се і ти пустивсь в ледащо, що хочеш нас звести ні на що? зво́дити пі́сню. Сбиваться въ мелодіи. 7) Истреблять, истребить. Не можна сарани зводить... гріх за се. Тільки готове зводить. 8) — дух. Переводить, перевести духъ, дышать. Припадає к сирій землі, теплий зводе дух. 175. А ви дайте мені дух звести. 9) — очи́ма. а) Взглядывать, взглянуть, бросить взглядъ, посмотрѣть. Ой не видно того села, тілько видно хрести, туди мені любо-мило оченьками звести. б) Смыкать, сомкнуть глаза. Як зведу очима, а воно як шпигне, то аж крикну. 10) — на о́чі. Обращать, обратить чье вниманіе на что. Звожу на очі їй чимало таких, що любили та й покинули.
Розрушати, -ша́ю, -єш, сов. в. розрушити, -шу, -шиш, гл. Расшевеливать, расшевелить, приводить, привести въ движеніе. Ідуть дощі все дрібнії, землю розрушають і травою устилають.
Роскидати, -да́ю, -єш, сов. в. роскидати, -даю, -єш, одн. в. роскинути, -ну, -неш, гл. 1) Разбрасывать, разбросать, раскидывать, раскидать, раскинуть. Бідні роскидають, а багаті збірають. Не штука роскинути, а штука зібрати. 2) Разрушать, разрушить, разобрать (постройку). А ну, синку, роскидаймо хлівець та нарубаємо дрівець. 3) Раскидывать, раскинуть врозь. Лежить собі на пісочку, білі рученята роскидала. 4) Простилать, простлать, разослать. Роскиньте ж, небожата, червоний цвіт славетний по чорній сумній домовині Тарасовій.
Терпління, -ня, с. = терпіння. За терпління дасть Бог спасіння.
Шусть меж. 1) Шасть, шмыгъ. Шусть у шинк. Мені з уст, а тобі за пазуху шусть. 2) Выражаетъ быстрое всовываніе во что. Палицею шусть в діру. 3) шусть на люльки. Будемъ мѣняться трубками.