Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

двійник 2

Двійни́к 2, -ка́, м. Сортъ миски около семи вершковъ въ діаметрѣ. Вас. 181.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 362.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІЙНИК 2"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІЙНИК 2"
Вандрувати, -ру́ю, -єш, гл. = мандрувати. Желех. Фр. Пр. 136.
Відниця, -ці, ж. = відник.
Обвірчуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. обверті́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Обвиваться, обвиться, завернуться.
Періщити, -щу, -щиш, гл. 1) Бить, сѣчь, стегать. Хрестять Лейбу знову: періщили, перещіли, аж пір'я летіло. Шевч. 139. 2) О сильномъ дождѣ: падать крупными каплями.
Позаклякати, -каємо, -єте, гл. Оцѣпенѣть отъ холода (о многихъ).
Помалювати, -лю́ю, -єш, гл. Расписать красками, покрасить. Найми другую, щоб постіль слала, щоб піля походи помалювала. Чуб. V. 92. Плавало суденце — помальоване денце. Чуб. V. 952.
Примітний, -а, -е. Замѣтный. Ярочок, ледві примітний серед широкого степу. Левиц. Пов. 191.
Рундуковий, -а, -е. Крылечный. Розчинились у гетьмана рундикові двері. К. МБ. III. 246.
Удвоє нар. Вдвое. Вдвоє, втроє б витерпіла за єдине слово. Шевч. 190.
Утірник, -ка, м. Инструментъ для вырѣзыванія уторів. Вх. Зн. 71.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДВІЙНИК 2.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.