Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

уривати I

Уривати I, -ваю, -єш, сов. в. увірвати и урвати, -рву, -веш, гл. 1) Отрывать, оторвать; вырывать, вырвать; обрывать, оборвать, срывать, сорвать, перерывать, перервать. Поти збан воду носить, покуль ухо не вворветь. Ном. № 7771. Від його, урвавши поли, тікай. Посл. На Чорному морю не добре вчиняє: противну филю зо дна моря знімає, судна козацькі на три часті розбиває. Перву часть ввірвало, — в гирло дунайське замчало; другу часть увірвало, — у землю арабську замчало. ЗОЮР. І. 29. Вчепиться дверей і держиться, — так буває, що і двері (в) ворве. Грин. ІІІ. 508. От же одна (струна) вже й увірвалась; стривай, і другу увірву. Шевч. 496. Хто цвіточка увірве, сестру з братом пом'яне. Марк. 88. Любисточку ввірвала. Г. Барв. 80. 2) Надрывать, надорвать, укорачивать, укоротить. Варвара ночі ввірвала та дня приточила. Ном. № 504. Ти раненько співаєш, моє серце вриваєш. Гол. І. 259. Нехай він по походах після того не ходить, своїх молодецьких ніжок не вриває. Дума. Нехай.... степу ногами не змірає, живота не вриває. Лукаш. 40. 3) Убѣгать, удирать, удрать. Йому гукають: тривай! а він чим дуж урива. Давай уривати яко мога з того світа. Чуб. II. 94. 4) Только сов. в. Ударить. Скрикнув Лушня, як увірвав його по плечі Чіпка. Мир. ХРВ. 236. (Такі) різки плетуть, що як урве, то зразу крів'ю спливеш. Св. Л. 165.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 350.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УРИВАТИ I"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УРИВАТИ I"
Богодавець, -вця, м. Данный Богомъ (въ сказкѣ). Родився він, охрестили його і дали йому ім'я Іван Богодавець. Бог дав і Богодавцем назвали його. Чуб. II. 239.
Бушля, -лі, ж. 1) Самка аиста. Желех. 2) Цапля. Вх. Пч. II. 8.
Гончаро́вий и ганчаро́вий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный горшечнику. Нехай горшки б'ються на гончарову голову. Ном. № 3148.
Гудо́к, -дка́, м. Родъ духового инструмента. Гудеть, як гудок. Ном. № 13895.
Корінь, -ня, м. Корень. Камінь росте без коріня. Ном. Ум. корінець, корінчик. Схотілась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Гліб. Хріну корінчик. Г. Барв. 66. Ув. коріни́ще. Істовк собі головище об дубове корінище. Н. п.
Налоскота́ти, -кочу́, -чеш, гл. Нащекотать.
Паша, -ші, ж. 1) Кормъ для скота, подножный кормъ. Та солома ще може піде й на пашу. Зміев. у. Ой коні наші сиваші, чи були ви на паші? Мет. 218. Займи нашу телусю та пожени на. пашу, на панську толоку. ХС. II. 192. Да корівка ваша вже стара. — Ні, не стара; яка вона стара? всього сьома паша. О. 1862. VII. 90. 2) Наживка для удочки. Шух. І. 226.
Підпряжка, -ки, ж. Припряжка.
Полад, -ду, м. Ладъ, порядокъ. Ні ладу, ні поладу нема. Конст. у.
Терликання, -ня, с. Пиликанье. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УРИВАТИ I.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.