Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

уривати I

Уривати I, -ваю, -єш, сов. в. увірвати и урвати, -рву, -веш, гл. 1) Отрывать, оторвать; вырывать, вырвать; обрывать, оборвать, срывать, сорвать, перерывать, перервать. Поти збан воду носить, покуль ухо не вворветь. Ном. № 7771. Від його, урвавши поли, тікай. Посл. На Чорному морю не добре вчиняє: противну филю зо дна моря знімає, судна козацькі на три часті розбиває. Перву часть ввірвало, — в гирло дунайське замчало; другу часть увірвало, — у землю арабську замчало. ЗОЮР. І. 29. Вчепиться дверей і держиться, — так буває, що і двері (в) ворве. Грин. ІІІ. 508. От же одна (струна) вже й увірвалась; стривай, і другу увірву. Шевч. 496. Хто цвіточка увірве, сестру з братом пом'яне. Марк. 88. Любисточку ввірвала. Г. Барв. 80. 2) Надрывать, надорвать, укорачивать, укоротить. Варвара ночі ввірвала та дня приточила. Ном. № 504. Ти раненько співаєш, моє серце вриваєш. Гол. І. 259. Нехай він по походах після того не ходить, своїх молодецьких ніжок не вриває. Дума. Нехай.... степу ногами не змірає, живота не вриває. Лукаш. 40. 3) Убѣгать, удирать, удрать. Йому гукають: тривай! а він чим дуж урива. Давай уривати яко мога з того світа. Чуб. II. 94. 4) Только сов. в. Ударить. Скрикнув Лушня, як увірвав його по плечі Чіпка. Мир. ХРВ. 236. (Такі) різки плетуть, що як урве, то зразу крів'ю спливеш. Св. Л. 165.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 350.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УРИВАТИ I"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УРИВАТИ I"
Ґазди́нити, -ню, -ниш, гл. Быть хозяйкой. Вх. Лем. 407.
Ґо́ндзоль, -ля, м. и ґондзо́ля, -лі, ж. Побрякушка. Ото гіццає оце намисто, ще зуби повибиває тим ґондзолем. Уман. у. Ум. Ґондзо́лька, ґондзоля́чка. Ув. Ґондзоля́ка.
Дерча́ння, -ня, с. Дребезжаніе. Харьк.
Дорива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. дорва́ти, -ву, -веш, гл. Дорывать, дорвать. Дорву відра (вишень) та й ітиму в хату. Богодух. у.
Забльо́вувати, -вую, -єш, сов. в. заблюва́ти, -люю́, -є́ш, гл. 1) Начинать, начать блевать, рвать. Аф. 2) Выпачкивать, выпачкать блевотинами. Аф.
Змішуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. змішатися, -шаюся, -єшся, гл. Смѣшиваться, смѣшаться. Левиц. Пов. 108. Дещо. 44. Змішався щавій з лободою. Чуб. V. 576.
Оббудовувати, -вую, -єш, сов. в. оббудува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Обстраивать, обстроить.
Подомальовувати, -вую, -єш, гл. Окончить писать красками (многое). Що пороспочинав, усе подомальовував.
Подостаток, -тку, м. Достатокъ. Не кланяємся за гріш, ні за хліб нікому, бо маємо подостаток і їсти, і пити. Лукаш. 140.
Сенатор, -ра, м. Сенаторъ. Пани мої, сенатори, вволіть мою волю! Грин. III. 351. Самого короля сенатори, пани да бискупи у руках держали. К. ЧР. 10.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УРИВАТИ I.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.