Акт, -ту, м. 1) = Ді́я (въ драматическомъ сочиненіи). 2) Актъ, документъ. В наших церковних і манастирських архивах усякі дієписні... акти.
Клясти, кляну (клену), -неш, гл. 1) Проклинать. Не співає чорноброва, кляне свою долю. Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас. 2) Поносить, ругать. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести.
Круць, -ця, м. Гвоздь. (І. Христа) жиди мучили, на хрест роспинали, залізними круцями руці і ноги пробивали.
Намо́нятися, -няюся, -єшся, гл. 1) Натрудиться, устать. Так за день намонялась, що крий, Боже! аж кісточки всі болять. Я оце так за ранок намонявсь, тілько хотів супочити. 2) Напиться пьянымъ, налимониться. Намонявся так, що ні татка, ні матки, — нічого не тямле.
Подорізувати, -зую, -єш, гл. Дорѣзать (во множ.).
Позасмерджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Протухнуть, испортиться (во множествѣ). Налапали тілько перепелиць, що сі їм позасмерджували.
Світлуха, -хи, ж.
1) світлуха. Древесно-уксусная кислота, получаемая при гонкѣ смолы и дегтя. Ум. світлушка.
2) мн. світлухи. Раст. Carthamus tinctorius L.
Слюга, -ги, ж. = сльота. Не лізь в очі як слюга.
Схарапудитися, -джуся, -дишся, гл. Испугаться и сразу податься, остановиться (о животныхъ). Коні підїхали під село і схарапудились в царині. Де не взявся сірий вовк.... отара схарапудилась, сипнула вбік.
Тупотати, -чу́, -чеш, гл. Топать, стучать ногами. Тупочуть коні. Об землю тупотав ногами.
