Аді́тко (сокращ. изъ а диви́, а диві́т). Смотри! смотрите!
Відмовлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відмовитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Отказываться, отказаться, отговариваться, отговориться. Було мати кажуть: давай я тебе росчешу. Так я вже відмовляюсь, відмовляюсь: скубуть бо дуже. Одмовлялась я обмовлялась, та й мусила послухатись. 2) Оканчивать, окончить говорить. Ручки ж мої білесенькі одробилися, очі ж мої каресенькі обдивилися, уста ж мої сахарнії одмовилися.
Дове́ндитися, -джуся, -дишся, гл. Домѣшкаться. Уже ладналась, ладналась іти, та бач до чого довендилась.
Кепкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Смѣяться надъ кѣмъ, насмѣхаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. Ой косить хазяїн зелену діброву, аж піт з його лиця ллється, а чумак під возом сидить в холодочку та з хазяїна кепкує, сміється. 2) Пренебрегать. Въ такомъ значеніи слово это находится въ одной пословицѣ, по всѣмъ признакамъ фальсифицированной, появившейся сперва въ «Ужинку» М. Г(атцука), а затѣмъ перепечатанной Номисомъ: Пани правдою кепкують, про теж у світі панують.
Ланцюг, -га, м. Цѣпь. Біда за біду чіпляється, як у ланцузі кільце за кільце. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе (невольника) брати. Дума. Несе з України аж у Сібір ланцюг-пута. Не рвися, як собака на ланцюзі. Назад рученьки зв'язали, в ланцюг ніженьки скували. Ум. ланцюжок. Невеличкі лампадки... на тоненьких ланцюжках.
Надво́рі нар. Внѣ дома, подъ открытымъ небомъ, на дворѣ. Хиба тільки світу, що у вікні? Єсть іще й на дворі. Мати твоя та брати твої стоять на дворі.
Настоювати, -юю, -єш, сов. в. настояти, -то́ю, -їш, гл. Настаивать, настоять (жидкость на чемъ-либо).
Равл, -ла, м. Улитка. Ум. равлик. Равлику, Павлику! вистав ноги на чотирі стоги.
Снідання, -ня, с. Завтракъ. Співання в пятницю, а снідання в неділю ніколи не минеться. Ум. сніданенько, сніданнячко. За чужої матінки сніданенька не буде.
Стручечок, -чка, м. Ум. отъ струк.
