Билина, -ни, ж. Стебель полеваго злака, травка, былина. Ой у полі билина, її вітер колише. Сам зостався на чужині, як билина в полі. Ум. билинка, билинонька, билиночка.
Бондарюга, -ги, м. Ув. отъ бондарь.
Загавкоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. Залаять (о многихъ). Бісова собачня донюхалась і загавкотіла.
Зірк! меж. = зирк!
Ковінька, -ки, ж.
1) Палка съ загнутымъ концомъ. Родъ дѣтской игры, въ которой ковінькою гоняется обрубокъ дерева или камешекъ. Отъ этой игры выраженіе: на руку ковінька. Какъ разъ того и надо. Какъ разъ кстати. Нашому Нечипору на руку ковінька. Марусі на руку ковінька, — мерщій з хати.
Кувакання, -ня, с. Крикъ грудного ребенка.
Ло́мок, -мку, м. Одна изъ двухъ подставокъ въ ткацкомъ станкѣ, на которомъ лежитъ штак. Cм. верстат.
Лю́бо нар. 1) Пріятно; хорошо; красиво. У людей діти — любо поглядіти. Сияло сонце в небесах; а ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Любо й неньці, як дитина в честі. З гарної дівки гарна й молодиця, — гарно завертиться, любо подивиться. 2) Съ наслажденіемъ. Не дві ночі карі очі любо цілувала. Невольники лежять, простягшись любо. 3) Любовно, въ любви, въ согласіи. Ум. любо́нько, любе́сенько. І досі ще стоїть любенько рядок на вигоні тополь. Ходить по хаті..., урядившись як можна гарніш, виголившись чистенько і чуб вистригши любесенько. Тихенько й любенько день мине. Мені, моя доле, дай на себе подивитись, дай і пригорнутись, під крилом твоїм любенько в холодку заснути. Сестро моя, не журись, голубко! Досі жили з тобою любенько, — треба так і звікувати. І за руки любенько взявшись, до ратуші пішли тишком.
Пробавити, -влю, -виш, гл. Промедлить, употребить время. Цілий ранок на тому пробавить.
Цілоденне нар. Цѣлый день.
