Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ополоник

Ополоник, -ка, м. 1) Разливная ложка. Видно між ложками ополоник. Ном. № 7339. 2) Головастикъ. Ном. стр. 293, № 105. У нашому ставку нема риби, а жабів та ополоників — чортова тись. Лебед. у. Ум. ополоничок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 59.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПОЛОНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПОЛОНИК"
Вугор, -гра, м. Угорь, прыщъ.
Дурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Урчать, бурчать. І отесу можна в кишку затягнуть, аби не дурчала. Ном. № 12172.
Заганьби́ти, -блю́, -биш, гл. Застыдить, устыдить. Вх. Лем. 415.
Налютува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Назлобствоваться.
Первачка, -ки, ж. Первая дочь. Ум. первачечка. Г. Барв. 137.
Послухнянство, -ва, с. Послушаніе. Потките своїм послухнянством і мене, старого батька. Кв.
Постинати, -на́ю, -єш, гл. Обезглавить, зарубить (многихъ): По всьому царству постинать малих дітей. Шевч. 638. Постинав їм голови. Чуб. II. 600.
Птруту! меж. Крикъ на ягнятъ у гуцульскихъ пастуховъ. Шух. І. 210.
Рандарство, -ва, с. = орандарство. К. Досв. 167.
Рогуля, -лі, ж. 1) Искривленное бревно, искривленная палка. 2) Въ загадкѣ: самка рогатыхъ животныхъ. Ном. стр. 293. 3) Палка съ раздвоеніемъ на концѣ, употребляемая при ловлѣ раковъ для вспугиванія ихъ. О. 1861. XI. 116. Ум. рогулька, рогулечка. Ном. № 13056.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПОЛОНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.