Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ополоти

Ополоти Cм. ополювати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 59.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПОЛОТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПОЛОТИ"
Блюзник, -ка, м. Богохульникъ, кощунъ. Балт. у.
Відступ, -пу, м. Отступленіе. Котл. Ен. VI. 62.
Глибокість, -кости, ж. Глубина, глубь. К. Бай. 106. Розступися, синє море, в своїй широкості, нехай же я життя скончу в твоїй глибокості. Чуб. 378.
Дереви́ще, -ща, с. = Дубовина. Вх. Зн. 14.
Завга́рити, -рю, -риш, гл.кому́. Затруднить кого; задержать кого. Ще й не вечір, а вже шпарування тілько побілити... О, це їй не завгарить! Поти сонце сяде, вона і побіле. Мир. Пов. II. 80.
Золитися, -лю́ся, -лишся, гл. Бучиться, щелочиться. «Золись-золись! на більш не надійсь! (як золять плаття). Ном. № 13384.
Накара́скатися, -каюся, -єшся, гл. Навязаться, пристать.
Погрібняк, -ка, м. = погребник ? Канев. у.
Торбочка, -ки, ж. Ум. отъ торба.
Ціркати, -каю, -єш, гл. = цірчати. Вх. Уг. 274.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПОЛОТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.