Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ополи

Ополи нар. = обаполи. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 59.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПОЛИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПОЛИ"
А́грус, -су, м. = Аґрус. Драг. 71. Cм. аґрес.
Бавіння, -ня, с. Медленность, мѣшканіе. Левч. 69. Cм. бавлення.
Веретенниця, -ці, ж. = веретільник. Вх. Пч. II. 16.
Вороняка, -ки, м. Ув. отъ ворон.
Мо́вний, -а, -е. Говорливый, разговорчивый, словоохотливый; рѣчистый. Вх. Лем. 436. Товариш мовний в дорозі стоїть за віз шмаровний. Ном. № 11383. Маєш же старости мовнії. Гол.
Неошанований, -а, -е. Неоцѣненный по достоинству.
Парогач, -ча, м. = олень. Вх. Пч. II. 6.
Побахурувати, -ру́ю, -єш, гл. Поразвратничать.
Себелюб, -бу, м. Себялюбіе, эгоизмъ. Панує в їх серці себелюбу гріх. К. Дз. 135.
Шипотіти, -почу, -ти́ш, гл. Шипѣть. Шипотить гадюка. Мкр. Н. 10.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПОЛИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.