Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кошлання

Кошлання, -ня, с. Взъерошиванье (волосъ, шерсти).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 296.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОШЛАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОШЛАННЯ"
Біловусий, -а, -е. Съ бѣлыми, свѣтлыми усами. Ум. біловусенький.
Дба́тися, дба́юся, дба́єшся, гл. Заботиться о себѣ, обращать на себя вниманіе. А п'яниця та не дбається, йде до церкви, не вмивається. Чуб. V. 591.
Лу́павка, -ки, ж. Зазубрина (на косѣ). Лубен. у.
Первісний 2, -а, -е. Первоначальный.
Перезолити Cм. перезолювати.
Покотити, -кочу, -тиш, гл. 1) Покатить. Покотив бублик — кіт ухопить. Г. Барв. 37. Вона його за ворота собаками випровадила, а по його сліду каменем покотила. Мет. 115. І гори покотив би. И горя мало. Мнж. 169. 2) Покатить, поѣхать, ринуться. На хмарі в Пафос покотила. Котл. Ен. V. 26. Сів на повозку і покотив у місто. Левиц. І. 446. Як та туча, куди луча, так і покотили. КС. 1882. ІV. 171. Пішло пожарище гулять степом: геть покотить і дим, і полум'я. Греб. 400. О водѣ: хлынуть. Маленька річечка, що так тихенько йшла, заклекотіла, заревла і через греблю покотила. Греб. 384. Cм. покочувати.
Попсування, -ня, с. Порча.
Провесна, -ни, ж. = провесінь. Мнж. 190. на провесні. Ранней весной.
Сіверний, -а, -е. Холодный.
Хлюпати, -паю, -єш, гл. Плескать, расплескивать жидкость.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОШЛАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.