Бівпушок, -шка, м. Раст. Tussilago farfara.
Дербува́ти, -бу́ю, -бу́єш, гл. = Дербати.
Мара́, -ри, ж. 1) Призракъ, привидѣніе. Вони ж, бачивши його, що ходить по морю, думали, що се мара. Василина з'явилась і счезла, як мара. Що ж се таке? Се не мара, моя се мати і сестра. 2) Злой духъ, разновидность чорта, обморочивающій людей, затемняющій имъ разсудокъ, чтобы завести ихъ въ опасное мѣсто. Туди мене мара несе, де грають музики. Убрався в сажу, як мара. a мара його знає, де він ся подів! A чортъ его знаетъ, куда онъ дѣвался! 3) Сонъ, сновидѣніе, греза. Сон — мара, Бог — віра. Чаще во мн. ч.: мари. Ой місяцю-місяченьку! не світи нікому, тільки мойму миленькому, як іде додому. Світи йому вдень і вночі і розганяй мари. У Левицкаго употребл. въ значеніи: мечты. Не зросла вона в роскоші. Мари об таких хатах раскішних здались їй пустими.
Ніж 2 сз. Нежели, чѣмъ. Бог має більше, ніж роздасть. Лучче було дівчиною, ніж тепера молодицею.
Паскуд, -ди, ж. = паскуда.
Підгребти Cм. підгрібати.
Позаплакувати, -кую, -єш, гл. Заплакать что (во множествѣ). Чорні кудрг позачісувані, чорні очі позаплакувані.
Свічка, -ки, ж.
1) Ум. отъ свіча. Свѣчка. Ой зсучу я яру свічку.
2) По нар. повѣрью звѣзды — небесныя свічки, для каждаго человѣка по одной; когда человѣкъ умираетъ, его звѣзда гаснетъ, когда живетъ грѣшной жизнью — тускнѣетъ; отсюда выраженіе: його свічка я́сно горить, — онъ живетъ хорошей, праведной жизнью.
2) Длинная шерстяная кисть сзади пелерины верхней одежды лемковъ, называемой чуга.
3) — божа. Раст. Gymnadonia odoratissima. Ум. свічечка, свіченька.
Ушкал, -ла, м. Рѣчной разбойникъ. То не верби луговії зашуміли, як безбожнії ушкали налетіли, Хведора Безрідного, отамана курінного, постріляли, порубали.
Цокотнеча, -чі, цокотня, -ні, ж.
1) Рѣзкій и быстрый стукъ.
2) Стрекотаніе.
3) Быстрый разговоръ. Зостались без Масі тільки вдвійзі мати з дочкою, та ще й разом після весільного гомону, після її цокотні.
