Воронець, -нця, м. 1) Вороной конь. Ой дайте мені коня воронця, коня воронця і гострого меча. 2) Напитокъ изъ водки съ медомъ. 3) Раст. а) Paeonia tenuifolia L. б) Spirala Filipendula L.
Джиджулу́ха, -хи, ж. = Джиджуруха.
Лин, -на, м. Рыба линь, Cyprus tinea. Ходить, як лин по дну. Ум. линок, линочок. Дитиночка, як линочок.
Наложи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) Наложить. Моя кісонька... віночком наложена. 2) Надѣть (о шапкѣ). Як наложив шапку, то він уже і козак. 3) — голово́ю, душе́ю. Пожертвовать жизнью, душей, погубить жизнь, душу; сложить голову. Наложила, моя доню, за всіх головою. Прийде ще з туги головою наложити. Хто ворожить, той душею наложить.
Нічичирк! межд. ні-гу-гу! Цыцъ! Кажи ти, Яремо, а ти, Хомо, нічичирк!
Переголосувати, -су́ю, -єш, гл. Наново вотировать.
Прикол, -ла, м. Небольшой колышекъ, вбитый въ землю. кінь ходить на приколі. Конь пасется, будучи привязанъ на длинной веревкѣ къ колу.
Ростоплюватися, -лююся, -єшся, гл. = ростоплятися.
Удобен, -бна, -не, удобенний, -а, -е. Способный, годный. Та на коня сідай та предо мною повертай, та нехай я буду знати, чи удобен ти будеш поміж козаками пробувати.
Шугай, -гая, м.
1) Парень, молодой человѣкъ (словацкое Šuhaj). На поляні, на поляні шугай траву косить, за шугайом смутна мати дитиноньку носит. Лиши мі ся, дай мі покій, молодий шугаю.
2) Родъ женской одежды.
3) Имя собаки.
