Виламати, -ся. Cм. виламувати, -ся.
Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! Вівця! Що вона кому заподіє? — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Зруч нар. Изъ руки, рукой держа. Хтось буде шанувати: коли не зруч, то навкидя.
Калганка, -ки, ж. = калганівка. І кубками пили слив'янку, ... горілку просту і калганку.
Передузяття, -тя́, с. Предпріятіе. Сим не зупиняймося, миле браття, що таке велике передвзяття роспочинаємо малими силами.
Повирівнювати, -нюю, -єш, гл. Выравнять (во множествѣ).
Похіпливий, похіпни́й, -а, -е. 1) Проворный, быстрый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий.
2) Понятливый, быстро схватывающій, воспріимчивый. Похіпна дитина. Не похіпне якесь.
3) = похватний. Чарка — найпохіпніще діло.
Свинятник, -ка, м. = свининець.
Хорма, -ми, ж. = хворма.
Шемелити, -лю, -лиш, гл. Шелестѣть. Радом.
