Відплющувати, -щую, -єш, сов. в. відплющити, -щу, -щиш, гл. Раскрывать, раскрыть (глаза).
Вірш, -шу, м. Стихъ. вірші. Стихи стихотвореніе. Латинський віршник.....як пак його?.. Ну той, за якого мене в Брацтві випарили різками, як отець ректор піймав у мене за халявою його мудрі вірші.
Загриза́ти, -за́ю, -єш, сов. в. загри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. Загрызать, загрызть.
Лупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Лупить, обдирать, сдирать кожу (съ животнаго), скорлупу (съ яйца), шелуху, корку (съ плода), кору (дерева) и пр. Лупити смереку. Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? 2) Высиживать (о насѣдкахъ). Щоб квочки сідали й лупили курчат. 3) Драть, обдирать, грабить. Що ступить, то лупить. 4) Ѣсть, жрать, убирать, уписывать. Бублики лупить, як хто купить. Лупить, аж ніс гайдука скачеть. 5) Скоро говорить, читать, бѣгать. Що кому рупить, той про те й лупить.
Намурмо́ситися, -мо́шуся, -сишся, гл. Надуться, нахмуриться. Ну, вже намурмосилась.
Прийгра, -ри, ж. = пригра. Пасіка роїста на притру вийшла.
Рейтар, -ра, м. Конный солдатъ. Блиснула грімниця із чорної хмари, повалились, покотились пішаки й рейтари.
Сніжниця, -ці, ж. = сніговиця. Морози лютували і сніжницею мело.
Станівний, -а́, -е́ = станівкий. Віл станівний. Кабан аж у три роки бував станівним.
Увіщати, -ща́ю, -єш, гл. Увѣщевать. А вслід летить янголь його та його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає.
