Дму́хати, -хаю, -єш, одн. в. дмухну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Дуть, подуть. Не дмухай проти вітру. Хто спарився на окропі, той і на холодну воду дмухне. Попіл в вічі дмухати. Не дам у ка́шу собі́ дму́хати. Нe позволю вмѣшиваться въ мое дѣло. 2) Только въ несов. в. Пыхтѣть. Росердився та так дмуха, що й не приступай. Въ слѣдующихъ значеніяхъ употребляется только однокр. в.: 3) Ударить, хватить. Як дмухнув мене по пиці, так у мене й голова замакітрилась. 4) Выпить, осушить. Дмухнув чарчину мов тую воду.. 5) Побѣжать, поѣхать, махнуть. Дмухнім лиш братці, ми до неї. Буйволи на сонці помліли; як угляділи воду, так до води й дмухнули. Дмухну́ти дра́ла. Быстро уйти, удрать.
Жі́нчин, -на, -не. Женинъ, принадлежащій женѣ. Він в жінчиних мотнувсь патинках. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти.
Завола́ння, -ня, с. Призывъ, зовъ.
Звести́, -ся. Cм. зводити, -ся.
Колос, -су, м.
1) Колось. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Шумить золотим колосом пшениця.
2) Часть косы (орудія), находящаяся передъ ея концомъ, носкомъ. Ум. колосо́к.
Помиршавіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться чахлымъ, болѣзненнымъ, невзрачнымъ. Чогось хлопець помиршавів. Рідне село наче... помиршавіло.
Почапати, -паю, -єш, гл. Пойти (старческой походкой).
Турчити, -чу, -чиш, гл. Отуречивать, обращать въ турка.
Чмирь, -рю, м.
1) Короткая шерсть, остающаяся на пестахъ послѣ валянья, сукна.
2) Острый, противный запахъ. Борсук у норі такого піддав чмиру.
3) —ря. Чумазый.
Штурляти, -ля́ю, -єш, гл. Толкать.
