Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

шабелька

Шабелька, -ки, ж. Ум. отъ шабля.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 481.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШАБЕЛЬКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШАБЕЛЬКА"
Вохкий, -а, -е. Сырой, влажный. Ном. № 431. Буде (хата) вохка зімою й весною. Грин. II. 18.
Деся́тчина, -ни, ж. = Десятина 1. Ум. Десятчи́нка.
Дово́дження, -ня, с. Доказательство, доказываніе. Камен. у.
Нізіне и нізіне у стріть. Роды гуцульской вышивки. Шух. І. 157 — 159.
Підісок, -ска, м. Пластинка желѣза подъ нижней частью деревянной оси. Чуб. VII. 402. Рудч. Чп. 249.
Плішка, -ки, ж. Клинъ деревянный. Угор.
Понатрушувати, -шую, -єш, гл. Тоже, что и натрусити, но во множествѣ. А ну тебе! заходився тут з половою, понатрушував скрізь. Богодух. у.
Прикмечувати, -чую, -єш, гл. = прикмечати. Прикмечує жид, а мовчить. Н. Вол. у.
Старожил, -ла, м. Старикъ. Сирітка кинулась до ніг, поклонці тричи положила і обнімавши старожила, біліла любочка як сніг. Мкр. Г. 35.
Тичка, -ки, ж. 1) Хворостинка, палка для вьющихся растеній, для развѣшиванія сѣтей и пр. На городі тичка. Ном. № 194, стр. 296. 2) Вѣха. Держи лівіш, а то звалиш тичку. Павлогр. у. Шиш з тичкою на самому гребіні. Левиц. Пов. 178. 3) Длинная жердь, которой рыболовы протягиваютъ неводъ подо льдомъ. О. 1861. XI. 116. 1) Родъ игры. Ив. 29.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ШАБЕЛЬКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.