Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

її

Її, їй, мѣст. Родит., винит. и дат. пад. отъ вона.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 197.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЇЇ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЇЇ"
Базник, -ка, м. Раст. а) собачья бузина, Sambucus Ebulus L. Шейк. Вх. Пч. II. 36. б) — ярий. Syringa vulgaris. Вх. Пч. І. 13.
Билка, -ки, ж. 1) Родъ игры въ мячъ. Полтав. 2) Стволъ дерева толщиной въ руку. Павлогр. у.
Битий, -а, -е. 1) Битый. Каже дитина, що бита, та не каже за що. Посл. битий ходиш. Вотъ-вотъ будешь побитъ. Битий ходиш. — от-от-от попоб'ють. Ном. № 3610. я в тім не битий. Я этому не учень, я этого не знаю. Фр. Пр. 35. 2) О дорогѣ: торный, укатанный. Ой як вийдеш на битий шлях, слізоньками вмиться. Н. п. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. Н. п. 3) Печатный. Я розбіраю тільки бите письмо, а скорописі не вмію. Павлогр. у. ( Залюбовск.). 4) О монетѣ и металлѣ: чеканенный, кованный. Битії таляри. Гол. І. 19. При боці шабля у Дамашку бита. Федьк. І. 132. Без битої голої копійка. Котл. 5) бита підлога. Полъ изъ бревенъ. Шух. І. 174., Ум. битенький. Чуб. V. 943.
Блудити, -джу, -диш, гл. 1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Мет. 17. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ном. № 875. Ми блудили цілий ліс. Харьк. у. 2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби. Чуб. V. 137. 3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Мет. 78. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре. Камен. у.
Борінник, -ка, м. Работникъ при боронѣ. Н. Вол. у.
Круг I, -га, м. 1) Кругъ, окружность, круговая линія. 2) Горизонтъ, кругозоръ. вже со́нце в крузі. Солнце на горизонтѣ. Желех. Зійшли мої літа, як вихор з круга світа. КС. 1883. II. 468. Щоб ти пішов круга світа. Ном. № 3677. (Проклятіе). Бодай йому з круга світа повернуло! Кіевск. у. (Проклятіе). 8) Кругъ, составленный расположившимися по окружности предметами, людьми. Тихо виступали в круг дівчата, побравшись по дві попід руки. Левиц. І. 4) Кругъ (дороги), объѣздъ. Хто кругу не боїться, — далі становиться. Посл. 5) Извѣстная часть (пудовъ до 2 — 3) волокна неньки, льна, намотанная на деревянный обручъ. Вас. 200. Чуб. VII. 408. Сорт: кругів прядіва. Мнж. 46. 6)коліс. Комплекта колесъ для воза. 7) Площадь, ограниченная окружностью. 8) Кругъ деревянный, металлическій и пр. — отдѣльный или какъ часть различныхъ снарядовъ, посуды, мебели и пр. Такъ, кругом называется дно деревянной посуды, вырѣзанное, но еще не обработанное (Шух. І. 250); круг является одною изъ двухъ сторонъ колиски (Шух. І. 98), частью м'яльниці (Вас. 159). 9) Родъ деревяннаго столика у гуцульской печи, на который выкладывается приготовленная кулеша. Шух. І. 96. 10) Въ повозкѣ: каждая изъ двухъ поперечныхъ стѣнокъ кузова. Рудч. Чп. 250. 11)гончарський. Кругъ, станокъ гончара; устройство: вертикально стоящее веретено, которое своей пяткой, спіне́м, вращается въ подшипникѣ, лежащемъ на полу; верхній конецъ верете́на прикрѣпленъ къ высокой скамьѣ, называемой лавиця, при помощи жабки, дощечки съ выемкой; внизу на веретенѣ нижній кругъ, — спідняк, вращаемый ногами, а вверху — верхня́к, меньшій кругъ, на которомъ формуютъ посуду. Шух. І. 261, 262. Полтавскія названія частей круга: веретено — веретено, п'ятка — деревянная подставка для круга, порплиця — желѣзный подшипникъ для веретена, а дучка — лунка въ ней, лава = скамья, коник = жабка, спідняк, сподень, кружка — нижній кругъ, верхняк, голова, головка, кружалко — верхній кругъ; спиці — большею частью круглыя деревянныя трос ти, въ числѣ шести, образующія подпорку для нижняго круга и располагающіяся подъ нимъ въ видѣ круглой клѣтки; шпеник желѣзный стержень на верхнемъ кружкѣ, на который накладывается комокъ глины при формовкѣ. Вас. 179. Нѣсколько различаясь по своей конструкціи, круги́ бываютъ: шльонський, головатий, шестерня, воло́ський. Вас. 179. 12) Тулья шапки. Вас. 156. 13) Темя головы? Болить моя головонька від самого круга. Грин. III. 162. 14) Участокъ поля. Там же мі стоїть три круга ярини, пішли її жати три красні дівчини. Гол. В сьому крузі луччі буряки, аніж на низу. Кіев. г. 15) Переносно: область. Будем висліжувати, світогляд народа в крузі релігії. Левиц. І. 16) — дугану. Пятьдесятъ пачекъ табаку (курит.). Вх. Лем. 428. Ум. кружечок, кружок.
Мо́рхлий, -а, -е. Сморщенный, морщинистый (о плодахъ). Морхле яблуко, морхлі огірки. Черк. у. мо́рхле зерно. Зерно, засохшее въ колосѣ, недоразвившееся.
Папляти, -ляю, -єш, гл. Невнятно говорить, мямлить.
Чубрикатися, -каюся, -єшся, гл. Кланяться въ ноги, чубухать. А молоді зараз у ноги давай чубрикаться обом. Алв. 28.
Шорсткий, -а, -е. Шероховатый, шершавый. Гілка шорстка, голою ногою боляче стояти. Міусск. окр. шорсткий пісо́к. Крупно-зернистый песокъ. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЇЇ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.