Вепер, -пра, м.
1) Вепрь, дикій кабанъ. Унадився чорний вепер паровинку рити.
2) Кастрированный свиной самецъ. Ум. веприк. вепрок.
Дід, -да, м. 1) Дѣдъ. То ж мій дід — материн батько. 2) Старикъ. Сердилась баба на діда, а дід того не знав. Вѣжливость сельская требуетъ, чтобы всякій молодой и среднихъ лѣтъ человѣкъ называлъ ді́дом каждаго старика. 3) Нищій. Захтів у діда випросить хліба. 4) Чучело на огородахъ, чтобы отпугивать птицъ; то-же башта́нний дід — на бахчѣ. 5) Родъ танца. Дай хліба — поскачу діда. 6) Раст. Cirsium lanceolatum Scop. 7) Снопъ соломы или камышу, сложенный такъ, что половина вершками в одну сторону, а половина въ другую. 8) Родъ кушанья, приготовляемаго изъ пшена и муки; то-же, что и лемішка изъ ржаной муки. 9) Діди́. а) Предки, дѣды. б) Поминовеніе усопшихъ на Ѳоминой недѣлѣ. в) Тѣни по угламъ комнаты. невеселі ті коротенькі пилипівчані дні.... день похожий на вечір, а вечір на ніч. по закутках зрана до вечора стоять діди. Связанные попарно початки кукурузы, висящіе, какъ украшеніе, въ гуцульскихъ хатахъ подъ образами. Ум. Дідо́к, дідо́чок, діду́нь, діду́ньо, діду́нечко, діду́сь, діду́сик, діду́сьо, діду́сечко. Ув. Діди́ще, дідуга́, дідуга́н. Еней заснув і бачить снище: пред ним стоїть старий дідище.
За́пах, -ху, м. 1) Запахъ. Хрещатий барвінок сади устилає, запашний васильок три запахи має. 2) Родъ желтыхъ грибовъ.
Ли́сина, -ни, ж. 1) Плѣшь, лысина. Не по чім і б'є, як не по лисині. 2) Бѣлое пятно на лбу у животныхъ. Як уродиться лоша з лисиною, то так воно й пропаде. 3) Проталина, прогалина, при снѣжномъ покровѣ мѣсто, свободное отъ снѣга. Лисина чорної землі на добрій санній дорозі. 4) Поляна въ лѣсу. Ум. лисинка.
Маршля́к, -ка́, м. Родъ черной краски (у гончаровъ).
Оправа, -ви, ж.
1) Оправа, обдѣлка. Окунь перекинувся ґранатовим перснем у золоті оправі.
2) Переплета.
Пригожий, -а, -е. Пригожій, красивый, хорошій. Ой ви, чумаченьки, ой ви, молоденькі, ви гожі й пригожі. Пригожа, як рожа.
Узький, -а́, -е́ = вузький. Ум. узенький, узе́сенький.
Ходити, -джу, -диш, гл. 1) Ходить. Не ходи, козаче, по над берегами, не суши дівчини чорними бровами. ходи, ходім, ходіть! Иди, пойдемъ, пойдемте! Біжи лишень сюди, Марусечко, до нас! Ходи, не соромся! Ходім повінчаймось, моє серденятко. Ѣздить въ дорогу. Та вдарили зразу у великий дзвін: се ж по тому чумакові, що ходив на Дін. Плавать по водѣ. Од гатки до гатки ходить по Росі важкий порон на товстій кодолі. Вообще двигаться (о снарядахъ, машинахъ). Ходить у ставках спідній навій. 2) Находиться, пребывать. У тяжкому недузі ви ходите. 3) — в чо́му. Быть одѣтымъ какъ, одѣваться какъ. Ходимо в латаній одежі. 4) — коло чо́го. Заботиться о чемъ, ухаживать за чѣмъ. У нас не знають, як лучче доглядати худобу, ходити коло неї не вміють. У нас, сину, нема коло чого й ходити, нам самим нічого їсти. Хиба ти мужичка, чи що, що б коло свиней ходити. 5) — дитиною. Быть беременной. Я тоді оцією дівчиною ходила. Ні однією дитиною не було їй так важко ходити. А я другою дівчиною ходила, третього дня і знайшла. 6) — до вітру. Испражняться. 7) — на́висом біля ко́го. Неотступно ходить за кѣмъ. 8) — під обухом. Находиться подъ страхомъ за свою участь. 9) — по правді. Поступать правдиво, служить правдой. Я кождому було по правді хожу. 10) — своїм робом. Дѣйствовать, поступать по своему, самостоятельно. Cм. еще роб. 11) — утяжі́. Быть беременной. Жінка тоді у тяжі ходила. 12) — ходором. Дрожать, быть въ движеніи, волноваться. Плечі й груди аж ходором ходять. Од гучних мазурок ходять ходором палати. Перед паном Хведором ходить жид ходором, і задком, і передком перед паном Хведірком. Дивись, як ходором заходив, мов опарений. Ум. ходи́тоньки, ходуні, ходусі, ходусеньки. Мої любі вечерниченьки! вже ж бо мі на вас не ходитоньки, з панянками не дружитоньки.
Чинчериї, -їв (м. ?). Кандалы, оковы.
