Лава, -ви, ж. 1) Неподвижная скамья въ хатѣ вдоль стѣны. Вас. 194. А ні печі, а ні лави. Ном. № 1502. Гість лави не засидить, ліжка не залежиш). Ном. № 11939. лягти на лаву. Умереть (такъ какъ покойниковь кладуть, согласно обычаю, на лаві). положити на лаву. Хоронить. Отсюда проклятіе: щоб тебе положили на лаву! Желаю тебѣ смерти! Ном. № 3790; также божба: а щоб мене до вечора на лаві положили! (коли не так кажу, зроблю). Ном. № 6762. кинути під лаву. Пренебречь, забросить. Вони свою славу кинули під лаву. Ном. № 761. Поглузують, покепкують та й кинуть під лаву. Шевч. 123. 2) Узенькій мостикъ, бревно, переброшенное черезъ воду для перехода. Угор. Желех. 3) Рядъ, шеренга (людей, предметовъ). Повернувся козак Нечай од брами до брами, а поставив вражих ляхів у чотирі лави. Ой не вспів же та Нечаєнко на коника спасти, ой як став панів, гей як став ляхів у дві лави класти. — Пашня в полі як лова. Ном. № 10159. А в нашого пана пшениця як шва. Грин. III. 133. іти лавою. Идти рядами; идти сплошной массой. От, позакручувавши уси, і йдуть лавою. Кв. І. 147. ставати лавою. Строиться, выстраиваться въ рядъ. У дві лави задніпрянці з москалями стали. Шевч. 574. 4) Рядъ рыболовныхъ сѣтей, поставленныхъ непрерывной стѣной. Браун. 12. 5) Гряда въ рѣчномъ порогѣ. Кодацький поріг появився... ввесь білий, вкритий піною та бризками. Байдак загув і полетів з лави на лаву рівно, як стріла. В одну мить його, перенесло через поріг. Левиц. Пов. 351. 6) Часть снаряда лисиці (Cм.). Вас. 164. 7) Коллегія судей въ старомъ малорусскомъ городскомъ судѣ. 8) Родъ карточной игры. КС. 1887. VI. 471. Які ж були до карт охочі... гуляли часто до півночі, в ніска, в пари, у лави, в жгут. Котл. Ен. III. 9. Ум. лавка, лавонька, лавочка. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці. Ном. 1734. І жив — не любила, і вмер — не тужила, і на лавці лежить, і не буду тужить. Ном. № 8331. Ой привезли Бондарівну до нової хати, положили на лавонці, стали убірати. Чуб. V. 427. Не встиг дячок — неборачок на лавочку сісти, — лихо несе шмаровоза ту вечерю їсти. Чуб. V. 673.

Милува́тися, -луюся, -єшся, гл. 1) Ласкать другъ друга. Вони собі цілувались, цілувались, милувались. Мет. 25. 2) Любоваться. Знайшла очима свого сина і милувалась ним. Левиц. І. 269. Милувався такою вродливою красою. Мир. ХРВ. 61.

Обшукувати, -кую, -єш, сов. в. обшука́ти, -каю, -єш, гл. 1) Обыскивать, обыскать. Їсти хочеться (вовкові). Обшукав він скрізь лисиччину хатку, — нема нічого. Рудч. Ск. II. 7. Обшукав його та й найшов п'ятсот тисяч. Рудч. Ск. І. 202. 2) Искать, поискать. Та нехай вони та громадою воли обшукають. Н. п. 3) Обманывать, обмануть. Жид як не обшукає, то навет і не пообідає. Ном. № 912.

Полуде́нькувати, -кую, -єш, гл. = полуднати.  

Стяжечка, -ки, ж. Ум. отъ стяга.

Судиція, -ції, ж. Судъ. Аж там пани сенатори судицію судять. АД. II. 84.

Суперечитися, -чуся, -чишся, гл. Спорить. Суперечались-суперечались, та давай битись. Рудч. Ск. II. 195.

Усениця, -ці, ж. = гусениця.

Ховувати, -вую, -єш, гл. Воспитывать, вскармливать. Вх. Лем. 478.

Чубаєчка, -ки, ж. Ум. отъ чубайка.