Величати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Один одного звикли добродіями величати.
2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи.
Докінчи́ти Cм. докінчувати.
Зарза́ти, -за́ю, -єш, гл. = заржати. Він зарзає.
Оселити, -ся. Cм. оселяти, -ся.
Підданий, -а, -е. 1) = підданець 1.
2) = підданець 2. Три пани, два отамани, а оден підданий. Сухомлинського пана підданий.
Понараховувати, -вую, -єш, гл. = поналічувати.
Попереступати, -па́ю, -єш, гл. Переступить (во множествѣ).
Пороздрочувати, -чую, -єш, гл. Раздразнить, раздражить (многихъ).
Спивати, -ва́ю, -єш, сов. в. спити, зіп'ю, зіп'єш, гл. Пить, испивать, выпить, испить. Тут тобі не бувати, червоної крови не спивати. Дала дівчина козакові кохан-зілля спити. (Нехай) з кумою Хмельницькою мед-вино спиває. Спили зелене вино.
Удаль, -лі, ж. Способность къ чему. Видно, яка удаль.
