Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7

живичний
живичуватий
живісінький
живісінько
живіт
живіття
живкий
живко
живло
живлющий
живність
живняк
живо
живоїд
живокіст
живолуп
живопихом
живопліт
живоробка
живосилом
животвір
животворити
животворний
животик
животина
животинник
животиння
животище
животіти
животок
живоття
живти
живучий
живучість
живушечка
живущий
живцем
живчик
жигавка
жигалка
жигало
жигаль
жигальце
жигун
жигучка
жид
жидва
жидел
жиденя
жидик
жидів
жидівка
жидівочка
жидівство
жидівський
жидівча
жидівчин
жидова
жидовин
жидовина
жидовіти
жидок
жидолюбець
жидочок
жидувати
жидюга
жидюк
жидя
жижа
жижаки
жижель
жижка
жижкати
жижкий
жижло
жижуха
жизний
жизність
жизнь
жизняний
жила
жилавий
жилавіти
жилба
жилетка
жилище
жилка
жилля
жилляр
жиллярити
жилний
жилник
жило
жилочка
жилуватий
жилявий
жиляний
жиляник
жим
жимоїдник
жимолость
жинзівер
жир
жиркувати
жирненький
жирний
жирно
жирнючий
жированє
жирований
жировий
жировитий
жировиця
жировлина
жироїд
жирування
жирувати
жируватися
жирун
жируха 1
Говільниця, -ці, ж. Говѣльщица. Аф. 362.
Гря́кнути, -ну, -неш, гл. 1) = Грюкнути. Стукнули, грякнули, мов в великий дзвін. Чуб. ІІІ. 278. Стукни, грякни копитами у ворота. Чуб. V. 943. 2) Упасть съ грохотомь, стукомъ. Циган як одрубав гіляку, так і гракнув (з дерева) об землю зо всієї сили. Рудч. Ск. II. 182.
Злотоглав, -ву, м. Парча, глазеть, матерія, тканая или шитая серебромъ или золотомъ. Пани та князі в жупанах-злотоглавах. Чуб. V. 847.
Катрага, -ги, ж. 1) Шалашъ; шалашъ или хижина въ пчельникѣ или надъ погребомъ. 2) Стропила для шатра. Ум. катражка. Хлопці, як їдуть на ніч коні пасти, то часом роблять для захисту катражку. Волч. у. Хто на сонці спать ліг і од сонця катражку зробив, з свити або з рядна, на триніжках нап'яв, або снопи поставив і на снопи накинув. Закр.
Необзир нар. Безъ оглядки. Давай на Буджаки необзир утікати. К. Дз. 15. А чортяка з-за ліси: кух-ких-кух! Баба необзир додому! Г. Барв. 195.
Пожартувати, -ту́ю, -єш, гл. Пошутить. До всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує. МВ. І. 33. Ой ти, мужиче-невірниченьку, да не віриш моєму білому личеньку, що не вільно стати, пожартувати, молодого жовніра поцілувати. Н. п. З панянками пожартуєм. Шевч. 158.
Потискати, -ка́ю, -єш, сов. в. потиснути, -ну, -неш, гл. Сжимать, сжать, давить, придавить. Потискає бондарівну за білії пальці. Гол. І. 65. Бере камінь лев у лапи... як потисне, — камінь тріснув. Рудан. І. 76. Потиснув мов Хому Ярема, що й очі вискочили пріч. Котл. Ен. V. 49. Мороз потис. Сильный морозъ. Драг. 276. Мороз... як потиснув. Гн. II. 12. 2) Швырять, швырнуть, бросить. Так і потис мені межи очі. Черк. у. 3) Отправиться, пойти. Шапку в кулак і потис за ворота. Св. Л. 317.
Придбання, -ня, с. Пріобрѣтеніе. Г. Барв. 528.
Хорунговий, -а, -е. Относящійся къ знамени.
Шаховка, -ки, ж. Ум. отъ шахва.
Нас спонсорують: