Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7

живичний
живичуватий
живісінький
живісінько
живіт
живіття
живкий
живко
живло
живлющий
живність
живняк
живо
живоїд
живокіст
живолуп
живопихом
живопліт
живоробка
живосилом
животвір
животворити
животворний
животик
животина
животинник
животиння
животище
животіти
животок
живоття
живти
живучий
живучість
живушечка
живущий
живцем
живчик
жигавка
жигалка
жигало
жигаль
жигальце
жигун
жигучка
жид
жидва
жидел
жиденя
жидик
жидів
жидівка
жидівочка
жидівство
жидівський
жидівча
жидівчин
жидова
жидовин
жидовина
жидовіти
жидок
жидолюбець
жидочок
жидувати
жидюга
жидюк
жидя
жижа
жижаки
жижель
жижка
жижкати
жижкий
жижло
жижуха
жизний
жизність
жизнь
жизняний
жила
жилавий
жилавіти
жилба
жилетка
жилище
жилка
жилля
жилляр
жиллярити
жилний
жилник
жило
жилочка
жилуватий
жилявий
жиляний
жиляник
жим
жимоїдник
жимолость
жинзівер
жир
жиркувати
жирненький
жирний
жирно
жирнючий
жированє
жирований
жировий
жировитий
жировиця
жировлина
жироїд
жирування
жирувати
жируватися
жирун
жируха 1
Безвічно, нар. Вѣковѣчно.
Воскресення, -ня, с. Воскресеніе. Садукеї кажуть: нема воскресення. Єв. Мр. XII. 18.
Капелюш, -ша, м. Шляпа. Ходили в капелюшах, а тепер босенькі ходять. Ном. 2) мн. Листья растенія Nuphar luteum Smith, а также Nymphaea alba L. ЗЮЗО. І. 129.
Обертас, -су, м. 1) Оборотъ, поворотъ. (Рак) з вовком закладавсь, хто швидче добіжить до якогось там місця. От вовк біжить, а рак і причепився до вовчого хвоста. Той прибіг до гряниці та й каже: обертас! — А я давно жду вас. Г. Барв. 325. 2) Танецъ въ родѣ вальса. Подольск. г.
Підсапувати, -пую, -єш, гл. Окучить (растеніе). Ой в городі бузина, — треба підсапати. Грин. III. 171.
Подужу нар. Сильно. Він у огні опалювавсь, присмажувавсь, горів повелику й помаленьку, подужу й полегеньку, поки аж опинивсь на свіжому містечку. МВ. ІІІ. 50.
Понаділяти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и наділити, но многихъ. Спасибі матері, усім нас понаділяли. Богодух. у.
Попід-біччу. Подъ бокъ. Вона лежить на землі, а він б'є її попід-біччу ногами. Новомоск. у.
Проба, -би, ж. Проба, испытаніе. Він приймав до свого гурту не всякого, а з проби. Стор. МПр. 113. пробу знімати. Производить опытъ, дѣлать пробу. Чи можна було витягти ту скриню в вікно, — не знаю, бо ми проби не знімали. Новомоск. у.
Стовкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Отолочь, обшастать. Стовк мішок проса тому чоловікові. Рудч. Ск. II. 166. У куми в гостях була та й не стовкла пшона. Грин. І. 32. 2) Истолочь. 3) Расшибить. Схилився на поліно, та стовк собі коліно. Ном. № 13315.
Нас спонсорують: