Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Вічі Cм. воко.
Дохожа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = дохо́дити. 1) Нехай би нас стали козаки зачувати, до нас дохожати, смерти нашої доглядати. Макс. (1849), 18. 2) Я до тебе, дівчинонько, я до тебе дохожав, я до тебе, серце моє, чорну стежку утоптав. Млр. л. сб. 310. Слічная панна да там дохожала, злото позбірала, золотару дала. Чуб. ІІІ. 391. 3) до ро́зуму дохожа́ти. Созрѣвать умственно. Стали тії сини до розуму дохожати, стали собі молодії подружжя знахожати. Мет. 347.
Кумелем піти. Перекувыркнуться. О. 1861. XI. Свид. 35. Cм. комель.
Мняку́шка, -ки, ж. 1) Мякишъ хлѣбный. Син на снідання нарізав беззубому батькові самих шкуринок, а собі брав м'якушку. Грин. І. 296. 2) О человѣкѣ: мягкосердечный, добрый. Я, бачте, такий чоловік — м'якушка, що нехай де яка пригода або журба, або смуток, то зараз там мої й жалощі. МВ. (КС. 1902. X. 155). Ум. м'якушечка и мнянушечка.
Німіти, -мі́ю, -єш, гл. Нѣмѣть. Мати дивиться на неї, од злости німіє. Шевч. 23. Поле німіє. Шевч. Біль німіє трохи.
Пінка, -ки, ж. Масло коровье. Ез. V. 61.
Пічовий, -а́, -е́ Печной. пічова лопата. Лопата для сажанія хлѣба въ печь. Черк. у.
Пополохати, -хаю, -єш, гл. Испугать многихъ.
Пособляти, -ля́ю, -єш, сов. в. пособи́ти, -блю, -биш, гл. Помогать, помочь. Тепломір скрізь пособляє чоловікові. Ком. II. 81.
Розбуркотітися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Разворчаться.
Нас спонсорують: