Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Варгатий и варґатий, -а, -е. Губастый. Желех.
Гнійник, -ка, м. Навозный жукъ. Вх. Зн. 11.
Грімотня́, -ні́, ж. Грохоть. Левч. 29.
Гуся-на́! меж. = І. Гусь. Вх. Уг. 250.
Зятько, -ка, м. ласк. отъ зять. Укрийсь, зятьку, укрійсь та на негоді не мочись. Грин. III. 498.
Назнача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. назначи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Отмѣчать, отмѣтить, намѣчать, намѣтить; обозначать, обозначить. Шух. І. 182. Піймуть поля, скільки їм назначиш. К. Псал. 236. Бог назначив, то й здохла ялівка. Камен. у.
Оповість, -сти, ж. Увѣдомленіе, извѣщеніе. Жадної оповісти нема. Черн. у.
Пиндження, -ня, с. Спесивость, чванство, важничанье. К. Дз. 226.
Подаремне, подаремно, нар. Напрасно, даромъ. Рк. Левиц.
Прислухатися, -ха́юся, -єшся, сов. в. прислухатися, -хаюся, -єшся, гл. Прислушиваться, прислушаться. А к славі не прислухаюсь, то й гадки не маю. Мет. 87. Вони будуть прислухаться — з ким буду стояти. Чуб. V. 262.
Нас спонсорують: