Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

жилляр

Жилля́р, -ра́, м. Крестьянинъ-земледѣлецъ, не имѣющій земли, бобыль. Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 484.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖИЛЛЯР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖИЛЛЯР"
Безголовий, -а, -е. 1) Не имѣющій головы. 2) Безумный, безсмысленный. Мовчати б вам. то й то б уже був розум: здавалось би, що й ви не безголові. К. Іов. 28.
Відв'Язати, -ся. Cм. відв'язувати, -ся.
Відрочити Cм. відрочувати.
Дрізд, дрозда́, м. = дрозд. Вх. Пч. II. 15.
Нариґува́ти, -ґую, -єш, гл. Плохо написать, нацарапать. Бач, як нариґлював письмо. Волч. у.
Подошукуватися, -куюся, -єшся, гл. Доискаться (многаго).
Ряжечка, -ки, ж. Ум. отъ ряжа. Черниг. у.
Садочок, -чка, м. Ум. отъ сад.
Уперек нар. Поперекъ. Було вчити, як уперек подушечки лежало, а вже вподовж!... Посл.
Царинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ ца́рина. 2) Огороженное мѣсто при усадьбѣ, предназначенное для сѣнокоса. Шух. І. 21. 165.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖИЛЛЯР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.