Борона 2, -ни, ж.
1) Борона. Части ея: деревянные валки, въ которые вставлены зубья; каждый валок обоими концами укрѣпленъ въ двухъ глицях. Части гуцульской бороны: Борона має два довші крайні і два коротші середущі хребетники; впоперек хребетників переходить шість тонших естиків; там, де естики перехрещуються з хребетниками, задовбані через них обох зелізні чопи. під борону сіяти. Сѣять по жнивью безъ вспашки, задѣлывая только бороной. борону затігати за ним. Подольщаться къ кому. Ум. борінка, боріночка.
Грудома́ха, -хи, ж. Большой комокъ, большой кусокъ какой либо массы плотной. Грудками в воду і почали жбурляти; Юда як не вхопить грудомаху, як не бухне.
Копирстка, -ки, ж. = копистка. Екатерин. у. Ум. копи́рсточка.
Лаістий, -а, -е. Черный (объ овцахъ и ихъ шерсти). Ум. лаі́стенький. А все баранці лаістенькі, лаістенькі, круторогії.
Лущ, -ща, м. пт. Fringilla coccothraustes.
Околичник, -ка, м. Въ циркулѣ или инструментѣ, подобномъ ему, тотъ конецъ, которымъ проводится окружность.
Осушечок, -чка, м. Ум. отъ осушок.
Панок, -нка, м. Мелкопомѣстный помѣщикъ. Василь, як москаль, став на самім переду, де звичайно стоять на селах панки да підпанки та попаді з дочками. Ум. паночок.
Пучок, -чка, м. Пучокъ. Пучок зілля. Ум. пучечок.
Струхти, -хну, -неш, гл. Сгнить. Корінь його струхне. Галя може струхла там у землі.
