Аа́куватий, -а, -е. Употребляющій великорусскую акающую рѣчь. Аакувата Русь.
Ба́битися, -блюся, -бишся, гл. Уподобляться женщинѣ, бабиться, изнѣживаться.
Кулішниця, -ці, ж. Патронташъ. Пластуни... на поясі ремінному носять: кинджал з ножем, жарівницю, чабалтас, кулішницю.
Обвинуватити Cм. обвинувачувати.
Поховати, -ва́ю, -єш, гл. 1) Спрятать (во множ.). В сій річці скарби поховали. 2) Похоронить. Смерти нашої доглядати, тіло наше козацьке молодецьке в чистім полі поховати. Ой викопай, мати, глибокую яму та поховай, мати, сю славную пару.
Припішати, -шаю, -єш, гл. Первоначально: сдѣлаться пѣшимъ, утративъ лошадей, воловъ, а затѣмъ и вообще обѣднѣть. Був колись багатирь, а теперь припішав.
Пробрехатися Cм. пробріхуватися.
Ранком нар. Утромъ. Я тоє терно ранком посічу, я до матюнки орлом полечу.
Цех, -ха, м.
1) Цехъ. Кушнирський цех.
2) Цеховой значекъ.
3) Хоругви церковныя съ принадлежностями. Піп з цехом виходив, — молебствували. Жінка позвала попа, щоб то його поховати. Піп видав цех з церкви.
Чужина, -ни, ж.
1) Чужбина. Ой піду я з туги на чужину.
2) Чужіе люди, чужой человѣкъ. Привикай, привикай, серденятко моє, поміж чужиною. Чужа чужина не пожалів. Кланяйся, дитя моє, чужій чужині. В мене невіхна чужа чужина. Ум. чужинка, чужинонька, чужи́ночка. Чужа чужинонька — не рідна родинонька.