Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7

жаля
жалячка
жандар
жандарка
жандарський
жар
жара
жарений
жареня
жариво
жарина
жаристий
жарити
жаріння
жаркий
жаркість
жарко
жарливий
жарливість
жарнівка
жарок
жарота
жарт
жартівливий
жартівливо
жартівник
жартівниця
жартливий
жартливість
жартливо
жартовливий
жартовне
жартовник
жартування
жартувати
жартуватися
жартун
жартушки
жаруха
жарьоха
жас
жасати
жаско
жасмин
жасминний
жасний
жасно
жаснути
жати I
жати II
жатий
жатися I
жатися II
жатка
жаття
жах
жаханка
жахання
жахати
жахатися
жахливий
жахливість
жахливо
жахний
жахно
жахнути
жахнутися
жахота
жахтіти
жачка
жбан
жбановий
жбанок
жбанячий
жбир
жбирь
жбурити
жбух!
жбухати
жвавий
жвавість
жваво
жвавота
жвака
жвакання
жвакати
жвакнути
жвакота
жвакування
жвакувати
жвакун
жвакуня
жвати
жвахтати
жвачка
жвякати
жвяхтіти
жгут
жґринджатися
жґут
жданий
жданики
жданки
ждання
ждати
жджок
же
жеб
жебоніти
жебрак
жебран
жебраний
жебранина
жебрати
жебрацтво
жебрацький
жебрачий
жебрачка
жебри
жебрій
Же, сз. Же. Употребляется послѣ предыдущей согласной и й. Та й дурний же який ти, пане брате. Ном. № 6215. Cм. Ж. 2) = Що. Добре того страшить, же ся боїть. Ном. № 4401. Та таки́ а ні́ же. Положительно ничего, нисколько. Ном. № 4971.
Заруча́ння, -ня, с. = заручини. Там сиділо аж два янголі, вони собі раду радили: «Та й полинем на заручання, де Галочка заручається». Грин. III. 470.
Нав'я́зкуватий, -а, -е. Навязчивый, назойливый, надоѣдливый. Конст. у.
Надісла́ти Cм. надсилати.
Нарива́ти I, -ва́ю, -єш, сов. в. нарва́ти, -рву́, -ве́ш, гл. 1) Нарывать, нарвать. Ой нарвала дівчина лободи, лободи. Н. п. 2) Надрывать, надорвать частью. Віжки були цілі, не нарвані, а як потяг, — так і перегоріли. Волч. у. 3) Прикрѣплять ярмо къ дышлу, и вообще приводить его въ надлежащій порядокъ для запряжки. Рудч. Чп. 251. Гей вози мажте, ярма наривайте, сиві воли запрягайте! Рудч. Чп. 97. У Кулиша: надѣть ярмо на воловъ: Важке ярмо... нарвати круторогим. К. Дз. 12. наривати бики. Запрягать воловъ. Вх. Зн. 40.
Негоїстий, -а, -е. Плохо заживающій (о ранѣ).
Оно нар. Только, лишь. Чуб. II. 78. Чи всі дівки в танки йдуть? Оно нема одної Марусі молодої. Чуб. III. 36. В хаті тихо, оно діти сопуть. Драг. 63.
Рити, -рию, -єш, гл. 1) Рыть, копать. Дніпро берег риє, риє, яворові корінь миє. Шевч. 648. Понура свиня, а глибоко риє. Ном. № 7323. 2) рити на кого. Подкапываться подъ кого, строить козни. Риє та й риє на мене. Ном. № 9555.
Смердюк, -ка, м. Вонючій, вонючка. Полт. г. Слов. Д. Эварн.
Страховиння, -ня, с. = страховина. Кожне пригадує, як ще в запічку чувало страшне страховиння від бабусь. Г. Барв. 465.
Нас спонсорують: