Дрібота́ти, -бочу́, -чеш и дріботі́ти, -бочу́, -тиш́, гл. 1) Говорить очень скоро. Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. 2) Мелко ступать, частить ногами. Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б'є тропака і дріботить.
За́пах, -ху, м. 1) Запахъ. Хрещатий барвінок сади устилає, запашний васильок три запахи має. 2) Родъ желтыхъ грибовъ.
Кінно нар. Ha коняхъ. Слуги їдуть кінно округ воза.
Козячий, -а, -е. = козиний. Борони, Боже... від козячого кожуха.
Кокотень, -тня, м. = кокот. Мій ти кокотень маленький.
Ма́ліч, -чі, ж. Мелочь, все маленькое, мелкое.
Образливо нар.
1) Оскорбительно.
2) Обидчиво. Чого ви пристали до мене? гетьте! — образливо одказала Христя.
Очкувати, -ку́ю, -єш, гл. Прививать щиткомъ, глазкомъ.
Реторика, -ки, ж.
1) Риторика.
2) Учебникъ риторики. Плюнь на свої реторики й альвари.
3) Пятый изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій.
Шкідник, -ка, м. Причиняющій вредъ, вредящій.
