Віршник, -ка, м. Стихотворецъ. Латинський віршник.
Дань, -ні, ж. Дань. Колись був у Київі якийсь князь, лицар, і був коло Київа змій, і кожного году посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину. Дізнались турки, злі недовірки, підписалися до Почаїва що-году дань давати.
Же́рех, -ха, м. Мелкій ледъ на рѣкѣ.
Похвала, -ли, ж.
1) Похвала; одобреніе. Ми тобі похвалу написали.
2) Слава, гордость (т. е. то, чѣмъ можно гордиться). Ой спасибі ж тобі, похвало України велика, що ти нас слобонила з сього бесурменського лиха.
3) Суббота 5-й недѣли великаго поста. На похвалу сорока яйцем похвалиться.
Пронюхувати, -хую, -єш, сов. в. пронюхати, -хаю, -єш, гл. Пронюхивать, пронюхать, разнюхать, развѣдывать, развѣдать, провѣдать. Пронюхала мишва, що вже нема котів, та швидче до мішків.
Скаучати, -чу́, -чи́ш, гл. = скавучати.
Слупчик, -ка, м.
1) Столбикъ.
2) Родъ вышивки.
Совати, -ваю, -єш, гл. Совать, двигать.
Утяти Cм. утинати.
Футрарь, -ря, м. = кушнір.
