Буковинський, -а, -е. Относящійся къ Буковинѣ, буковинскій.
Вирікатися, -каюся, -єшся, сов. в. виректися, -чуся, -чешся, гл. — кого. Отрекаться, отречься, отказываться, отказаться отъ кого. Ой вирікся і отець, виреклася й мати.
Заховання, -ня, с. Сохраненіе.
Здовжи́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Сдѣлать длиннымъ.
Моти́ка, -ки, ж. Кирка. А ні лопата, а ні мотика їх не розлучить. Сокира остра, мотика їй сестра.
Опліт, оплоту, м. Изгородь, плетень, огорожа. І оплотом його (виноградник) огородив. Аби маржина не ростягала сіна із стога, огороджують ею оплотом з вориня. . Пішла в опліт сіна (взяти).
Погамувати, -му́ю, -єш, гл. Остановить, усмирить.
Поосвідчати, -ча́ю, -єш, гл. Объявить, сообщить (во множествѣ).
Родич, -ча, м.
1) Родственникъ. Багато родичів, та нігде пообідать. Вони йому родичі: дідового сусіда молотники — совсѣмъ не родственники.
2) Родитель. Мали родичі сина.
Роптати, -пчу, -чеш, гл.
1) Говорить всѣмъ сразу, говорить сразу такъ, что разговоръ сливается въ одинъ гулъ, ропотъ; бормотать. Чи чуєш, доню, що люде ропчуть, як твою славоньку під ноги топчуть?
2) О водѣ: сильно журчать. Вода.... тихо леліє, не ропче.
