Буркотун, -на, м.
1) Воркующій (эпитетъ голубя). Cм. буркун.
2) Ворчунъ. Cм. буркун. Ум. буркотунець.
Важно нар.
1) Вѣско.
2) Важно.
3) Хорошо, отлично.
Гарячити, -чу, -чиш, гл. Разгорячать. Варенуха почала його гарячити.
Горноста́й, -та́я, м. 1) Горностай. Гаєм — маєм, лебедем — Дунаєм, а степами — бистрим горностаєм. 2) Родъ птицы? Летів горностай через сад, роспустив пір'ячко на ввесь сад. Та же пѣсня. Вѣрнѣе, однако, что здѣсь просто забыто значеніе слова горностай, и въ пѣснѣ оно подставлено вмѣсто какого-либо иного, но схожаго, слова, названія птицы.
Ди́хати, -хаю, -єш а также: ди́шу, ди́шеш, гл. 1) Дышать. Гадина в його словах дихає. Мовчи та диш! Над ним воли своїм духом дихали. Горе ж мені на чужині, — аж мій дух не дише. Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Злобствовать, имѣть непріязненныя чувства къ кому либо. Важким духом дише. Міщане вже давно на городове козацтво да на старшину важким духом дихали. 2) Вѣять. Ой у полі вітер дише, билину колише.
Заво́рситися, -ршуся, -сишся, гл. Нахмуриться. заворсилося на дворі. Небо въ тучахъ.
Затяга́тися, -га́юся, -єшся, сов. в. затягти́ся, -гну́ся, -нешся, гл. 1) Затягиваться, затянуться. 2) Затаскиваться, затаскаться. 3) Вербоваться, навербоваться.
Збочи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Уклониться въ сторону. Козак бачив (дівчину край долини), конем збочив. 2) Покривить душою, сдѣлать несправедливость.
Не-до-ладу, нар. Не такъ какъ слѣдуетъ; некстати. Не-до-ладу що зробив.
Ширити, -рю, -риш, гл. 1) Расширять. То ширить їм, то зужує гряниці. Будуть (снопи) возити, в стоги стежити, а в шир ширити, а в вись висити. 2) Распространять. Почав.... ширити кругом чутку. Ширьте ви свою думку святу поміж земляками.
